Слава ЗСУ!

Тут ізнадвору долинув шалений гавкіт, і дев’ять величезних собак у цяцькованих мідними шипами нашийниках майже одним скоком увірвалися до клуні. Вони кинулися прямо до Сніжка, котрий, відскочивши, насилу встиг уникнути їхніх вищирених зубів. За якусь мить він уже був за дверима, а за ним гналася вся зграя. Надто приголомшені й пойняті жахом, щоб промовити хоч слово, тварини з’юрмилися в дверях, витріщившись на те, що відбувалося на подвір’ї. Сніжок щодуху мчав довгим вигоном в напрямку проїжджого тракту. Він біг так швидко, як тільки може бігти кнур, але собачня вже висіла в нього на ратицях. Раптом він послизнувся, і, здавалося, тут йому й капець. Але він таки спромігся стати на рівні — і припустив іще швидше. Собаки не відставали. Один із них уже заніс свої страшенні щелепи над Сніжковим хвостом, але той вчасно висмикнув його, рвучко крутнувши вбік. Останній відчайдушний ривок, — і, коли від переслідувачів його відділяло хіба що кілька дюймів, Сніжок пірнув у дірку в живоплоті і — поминай, як звали!

Пройняті жахом від щойно побаченого, тварини мовчки повернулися до клуні. За хвилину туди ж прискакали й собаки. Спершу ніхто не міг збагнути, звідки взялися вони, ці люті монстри, та все з’ясувалося дуже швидко: це були ті самі цуценята, яких змалку забрав у матерів Наполеон, ним особисто й виховані. Щоправда, вони ще не досягли цілковитої зрілості, та вже й так були величезними лютими псами, що скоріше скидалися на вовків. Від Наполеона вони не відступали ні на крок. І, як зауважила решта тварин, коли собаки запобігали його ласки, то крутили хвостами точнісінько так само, як це робила Джоунсова собачня у дні його тиранії.

І от, у супроводі вірних йому собак, Наполеон піднявся на той поміст, де колись сидів сам Мер, виголошуючи свою історичну промову. Наполеон коротко повідомив, що відсьогодні ранкові недільні асамблеї взагалі скасовуються. В них відпала всяка потреба, пояснив він, це не що інше, як марнування дорогоцінного часу. Надалі всі питання організації виробничого процесу на фермі вирішуватиме на закритих засіданнях спеціальний комітет із свиней (Спецсвинком) на чолі з ним особисто. Постанови Спецсвинкому будуть у належний час доводитися до відома всієї тваринячої громади. А щодо ранкових щонедільних зібрань, то вони провадитимуться за новою програмою: врочисте підняття стягу, співання гімну «До бидла Англії» та визначення індивідуальних трудових завдань на наступний тиждень, без будь-яких непотрібних дебатів.

Незважаючи на загальний шок, що його викликало вигнання Сніжка, тварини відчули глибоке розчарування при цьому повідомленні. Деяким навіть закортіло виступити з протестом, та ніхто не спромігся знайти потрібних аргументів. Навіть Боксер — і той відчував неабияке збентеження. Він прищулив вуха, стряхнув кілька разів чубком й спробував навести лад у думках, та марно: потрібних слів так і не знайшлося. Тим часом дехто із свиноти виявився кмітливішим. Четверо підсвинків, що сиділи в першому ряду, пронизливим верещанням висловлюючи своє невдоволення, скочили на задні й заговорили всі одразу. Та в ту ж мить собаки, що оточували Наполеона, теж подали голос, що не віщувало нічого доброго: цього було досить, щоб підсвинки враз замовкли й хутенько посідали на свої місця. Потім і вівці вибухнули оглушливим меканням: «Чотири ноги — то добре, дві ноги — то кепсько!», і це тривало щонайменше із чверть години, автоматично виключаючи саму можливість будь-якої подальшої дискусії.

Після всього Крикунець обійшов усю ферму — із метою розтлумачити всім, хто ще не розуміє, що то є — новий порядок речей.

— Товариші, — сухо промовив він, — я сподіваюся, що всі, хто проживає на нашій фермі оцінить самопожертву товариша Наполеона, який сам звалив на свій карк цей новий тягар. Глибоко помиляються ті із вас, котрі гадають, що керувати Скотофермою — то суцільна втіха. Якраз навпаки, — це велика й тяжка відповідальність. Глибока віра у те, що всі тварини — рівні, ось що визначає всі діла та помисли товариша Наполеона, і я не знаю нікого, хто б вірив у це глибше, ніж він сам. Він із радістю дозволив би кожному з вас жити власним розумом, керуватися власним почуттям. Та назвіть мені такого серед вас, товариші, — тільки чесно, хто був би гарантований від помилки, бо що тоді?! Як відіб’ється така помилка на всій нашій організації господарства, усій нашій фермі?! Уявімо на мить, що ви дали б одурити себе цьому авантюрнику Сніжку з його повітряними млинами, цьому всесвітньому пройді, що нині, як стало відомо, є звичайнісінький політичний злочинець..?

— Він пролив свою кров у Битві під Корівнею, — почувся чийсь голос. — У сміливості йому не відмовиш.