Слава ЗСУ!

— Сміливість, — це ще не все, — заперечив Крикунець. — Цілковита відданість і загальний послух — ось що нині найголовніше! Що ж до Битви під Корівнею, то я вірю, товариші, настане час, коли ми всі побачимо, що роль Сніжка у нашій перемозі була грубо перебільшена. Дисципліна, товариші, залізна дисципліна, — ось гасло нинішнього моменту!

У третю неділю після вигнання Сніжка тварини з певним подивом почули із уст самого Наполеона, що план будівництва вітряка залишається в силі. Він не подав жодних пояснень з приводу зміни своєї попередньої позиції, а просто попередив тварин, що виконання цього додаткового завдання вимагатиме від усіх працювати краще; не виключено також, що доведеться зменшити щоденний кормовий раціон. Так чи інакше, але весь проект було розроблено до найменших деталей: як виявилося, останні три тижні над ним день і ніч працював Спецсвинком. Будівництво вітряка за цим удосконаленим проектом планувалося закінчити за два роки.

* * *

Того ж таки вечора Крикунець неофіційно пояснив тваринам, що насправді Наполеон ніколи не виступав проти будівництва вітряка, і проект, що його малював на підлозі інкубатора Сніжок, було викрадено із секретних паперів самого Наполеона. Інакше кажучи, вітряк — це задум тільки самого Наполеона.

— Тоді чому ж він так запекло виступав проти вітряка? — поцікавився був хтось із присутніх.

Крикунець лукаво примружився.

— Саме в цьому, товаришу, — пояснив він, — і полягала геніальність Наполеона. Товариш Наполеон лише у д а в а в, що він проти вітряка, бо насправді був лише проти Сніжка і за всяку ціну намагався позбутися його, бо краще за всіх інших знав, який то небезпечний тип. Тепер же, коли усунення Сніжка стало доконаним фактом, проект можна втілити в життя і без його втручання. Все це, товариші, називається т а к т и к а, — ворог знову сидітиме на наших шиях. Чи, може, серед вас є й такі, які хотіли б, щоб пан Джоунс повернувся?

І знову ніхто на всій фермі не знайшов, що заперечити. Певна річ, жодна твариняча душа не хотіла, щоб на ферму повернувся пан Джоунс, а якщо ранкові недільні асамблеї могли сприяти його поверненню, то до біса такі асамблеї! Боксер, у якого, нарешті, стало часу добре подумати, висловив почуття всієї громади такими словами: «Якщо так сказав товариш Наполеон, то інакше воно й бути не може». І тут же, на додаток до свого улюбленого гасла «Надалі я працюватиму ще краще!», він уперше промовив іще одну фразу, яка відразу стала крилатою: «Наполеон завжди правий!»

Тут якраз потеплішало, прийшла пора оранки. Хлів, у якому Сніжок викреслював свій проект вітряка, було наглухо зачинено, й пішла навіть чутка, що всі малюнки стерто з підлоги. Тепер щонеділі о десятій годині ранку всі сходилися до великої клуні, де одержували трудові завдання на наступний тиждень. Із могили Мера дістали його голову, від якої залишився самий лише голий череп, і поклали на пеньок поблизу флагштока з трофейною рушницею. Після підняття стягу всі мали строєм проходити повз Мерів череп, висловлюючи в такий спосіб пошану небіжчикові Зайшовши до клуні, вже не сідали всі разом, як це водилося раніше. Наполеон, Крикунець і ще один кастрат на ім’я Коротун, котрий мав неабиякий хист до складання віршів та пісень, займали передню частину помосту; дев’ять собак, розсівшись півколом, затуляли їх від залу; задню частину помосту займала родова свинота. Всі інші тварини розташовувались нижче помосту, навпроти президії. Крикунець, як і годиться, по-військовому повторив кілька разів підряд «тактика, тактика, тактика», пильно озираючи присутніх і жваво крутячи хвостиком туди й сюди.

Правду кажучи, тварини не зовсім добре второпали, що означає слово «тактика», але Крикунець промовляв його так переконливо, а троє псів, котрі на той час випадково супроводжували його, гарчали так нелюб’язно, що у жодного із присутніх не виявилося жодних додаткових запитань.

Увесь той рік тварини працювали, як прокляті, хоча ніколи ще не почувалися щасливішими: не було таких труднощів, які б їх спинили, не було таких жертв, на які б вони не пішли, бо знали, що трудяться заради власного блага і блага своїх дітей, а не задля купки якихось двоногих ледарів та крадіїв.

Цілу весну й літо працювали по десять годин щодня і шість днів на тиждень, а у серпні Наполеон оголосив, що треба виходити на поле й у неділю після обіду, щоправда, не примусово, а на строго добровільних засадах. Хто ухилявся, кормовий раціон у того автоматично урізався навпіл. І все ж свиноті довелося змиритися з тим, що деякі виробничі завдання залишалися невиконаними. Урожай у порівнянні з торішнім зібрали менший, а дві ділянки, що їх на початку літа планувалося віддати під коренеплоди, залишилися незасіяними, оскільки оранку не спромоглися завершити вчасно. Неважко було здогадатися, що наступна зима буде не з легких.