Слава ЗСУ!

— А от я в це не вірю, — нарешті мовив він. — В Битві під Корівнею Сніжок бився, як лев. Я бачив це на власні очі. Та хіба ж ми самі не дали йому Героя Скотоферми Першого ступеня, як тільки битва скінчилася?

— І це була наша велика помилка, товариші. Бо тепер ми знаємо — і все. це чорним по білому написано у знайдених нами секретних паперах, — що насправді він намагався заманити нас у пастку.

— Але ж його було поранено, — нагадав Боксер. — Ми всі бачили, як текла кров.

— Все це було підстроєно! — вигукнув Крикунець. — То була не рана, а легенька подряпина. Я міг би показати вам, що він сам про це писав, коли б ви вміли читати. Змова полягала в тому, що в критичний момент Сніжок подає сигнал до відступу, і бойовище залишається за противником. І це йому майже вдалося, — більш того, товариші, скажу, це йому б цілком удалося, коли б не наш героїчний Вождь, товариш Наполеон! Невже ви не пригадуєте, як у ту саму мить, коли Джоунс та його спільники увірвалися на подвір’я, Сніжок зненацька задер хвоста і дав драла, тягнучи за собою всіх інших? І невже ви змогли забути, як саме в цю мить, коли паніка захопила всіх і все, здавалося, було втрачено, — товариш Наполеон вирвався вперед і, вигукнувши на весь голос «Смерть людству», прокусив Джоунсові литку на лівій нозі? Звичайно, ви не могли забути такого, товариші! — докинув Крикунець, крутячи туди й сюди своїм довгим хвостиком.

Після того як Крикунець так яскраво змалював цю сцену, багатьом тваринам почало здаватися, що вони і справді пригадують її. В усякому разі вони пригадували, що в критичний момент битви Сніжок і справді дав дьору. Але Боксеру все ще здавалося, ніби щось тут не зовсім так.

— Я ні за що не повірю, що Сніжок міг бути зрадником з самого початку, — нарешті промовив він. — Незалежно від того, як він повівся потім. Але я певен, що під час Битви під Корівнею це був надійний товариш.

— Наш вождь, товариш Наполеон, — вельми повільно й твердо вимовляючи слова, заявив Крикунець, — категорично стверджує, категорично, товариші, — що Сніжок був таємним агентом Джоунса з самого початку, — так, саме так, і ще задовго до того, як було задумано Великий Бунт.

— Ну, тоді це інша річ! — відказав Боксер. — Якщо так каже товариш Наполеон, то так воно певно і є.

— От саме це я хотів почути! — знову вигукнув Крикунець, зупиняючи на Боксерові похмурий погляд своїх чорних неспокійних очиць. Вже зібравшись було піти, він зненацька зупинився й виразно промовив: — Я закликаю всіх мешканців ферми тримати очі й вуха широко розкритими. Є підстави гадати, що навіть у цю мить серед нас орудують агенти Сніжка!

Через чотири дні по обіді Наполеон звелів скотофермівцям зібратися на подвір’ї. Коли всі зійшлися, із дверей маєтку вигулькнув і сам Наполеон з обома медалями на грудях (нещодавно за його наказом Наполеонові було присвоєно звання Героя Скотоферми Першого ступеня та Героя Скотоферми Другого ступеня); його супроводжували всі дев’ятеро величезних псів, які нишпорили навкруг очима й гарчали так грізно, що мурашки забігали по спинах тварин. Всі мовчки застигли на своїх місцях й зіщулилися, немов передчували, що зараз станеться щось страшне.

Наполеон зупинився, обвів усіх довгим суворим поглядом і раптом тонким голосом пронизливо вереснув. Собаки негайно рвонулися вперед, схопили за вуха чотирьох кабанчиків, які одразу залементували від жаху, й потягли їх до ніг Наполеона. Вуха кабанчиків кровоточили, і, скуштувавши крові, пси немов показилися; тварини не відразу повірили своїм очам, коли троє з них зненацька кинулися і на Боксера. Той почекав, поки вони наблизяться. а, коли перший пес підскочив, щоб ухопити його за горлянку, спокійно підняв своє велике копито й прибив нападника до землі. Пес заволав не своїм голосом на поміч; решта двоє вирішили вчасно драпанути, підібравши хвости. Не знаючи, що йому робити далі, Боксер запитально глянув на Наполеона, чекаючи його вказівки: придушити пса насмерть чи помилувати й відпустити. Наполеон раптом весь змінився на писку і різко наказав Боксерові відпустити пса, після чого кінь підняв копито. Скрушно виючи, побитий псюга відповз убік.

Запала могильна тиша. Четверо кабанчиків дрібно тремтіли, чекаючи, що буде далі; кожна рисочка їхніх писків виказувала свою провину. Наполеон коротко закликав їх зізнатися у скоєних злочинах. Це були ті четверо, які протестували, коли Наполеон скасував недільні асамблеї. Без зайвих зволікань всі четверо призналися, що, починаючи зо дня вигнання Сніжка, вони підтримували з ним потайний зв’язок, що саме вони допомогли йому зруйнувати вітряк й увійшли з ним у змову з метою віддати Скотоферму пану Фридерикові. Вони додали, що Сніжок по секрету признавався їм: упродовж багатьох років він був потайним агентом пана Джоунса. Коли вони скінчили сповідуватися у своїх гріхах, собаки перегризли їм горлянки, і Наполеон страшним голосом запитав, чи не хоче ще хто-небудь признатися в заподіяних злочинах.