Слава ЗСУ!

— Зір у мене слабне, — зітхнувши, мовила вона. — А втім, навіть змолоду я не вміла прочитати, що там написано. Але в мене таке враження, що всі написи виглядали зовсім інакше. Поглянь-но, Бенджамін, чи не змінилися, бува, всі Сім Заповідей?

Чи не вперше погодився Бенджамін порушити свої правила і вголос прочитав їй те, що було написано на стіні. Ніяких Семи заповідей там більше не було: їх замінила одна заповідь, написана великими літерами. Ось як вона виглядала:

ВСІ ТВАРИНИ РІВНІ, АЛЕ ДЕЯКІ ТВАРИНИ РІВНІШІ ЗА ІНШИХ

Після цього вже не здавалося дивним, коли наступного дня вся свинота, що наглядала за роботами на фермі вийшла на службу на двох ногах і з нагаями у передніх ратицях. І вже нікого не здивувало й повідомлення про те, що свині придбали собі радіоприймач, провели телефон і підписалися на газети «Джон Булл», «Тит-бит» та «Дейлі Міррор». Тож ніхто й бровою не повів, побачивши Наполеона на прогулянці в саду ферми з люлькою у роті, як не здивувався ніхто й тоді, коли свинота познімала із гардеробів і натягла на себе вбрання пана Джоунса. Наполеонові дістався чорний сурдут, мисливські бриджі й шкіряні краги, а його улюблена свиноматка з’явилася у пастельному сатиновому халаті, що його вдягала у неділю пані Джоунс.

Не минуло й тижня, як десь біля ополудні на фермі з’явилося одразу кілька дрожок. Це прибула делегація із сусідніх ферм, запрошена Наполеоном для знайомства зі Скотинячім хутором. Вони оглянули все, що їм було показано, з неприхованою цікавістю і висловили свій глибокий захват від побаченого, особливо, від вітряка. В цей час усі мешканці скотоферми виполювали бур’яни на буряковому полі. Вони працювали якнайретельніше, майже не відриваючи очей від землі і не знаючи, кого треба боятися більше — чи то своїх свиней, чи то чужих відвідувачів.

Того вечора із садиби допізна лунав гучний регіт упереміж із незграйним хоровим співом. Зненацька, слухаючи цю мішанину голосів, тварини відчули приплив гострої цікавості. Як могла виглядати вона, ця перша зустріч тварин та людей на рівних? В одностайному пориві вони почали тишком-нишком стікатися до саду поблизу садиби.

Дійшовши до хвіртки, вони нерішуче завмерли й зупинилися, та Конюшина повела їх за собою. Навшпиньках усі підійшли до будинку, і ті, кому дозволяв зріст, обережно зазирнули у вікна їдальні. Там за довгим столом сиділо півдюжини фермерів і стільки ж найіменитіших свиней на чолі з Наполеоном, що поважно сидів на почесному місці. Решта свиноти невимушено розвалилася в кріслах. Компанія розважалася грою в карти, час од часу перериваючи це заняття заради ще одного тосту.

Із келихом в руці підвівся пан Пілкінгтон із Лисячого гаю.

— А тепер, — мовив він, — прошу шановне товариство приєднатися до мого тосту. Та спочатку я дозволю собі сказати кілька слів, яких просто не можу не сказати.

З почуттям величезної втіхи він мусить відзначити, провадив далі пан Пілкінгтон, і він певний того, що всі присутні поділяють це його почуття, що тривалий період взаємної недовіри й усіляких прикрих непорозумінь тепер залишається позаду. Треба чесно визнати, панове, хоча нині доводиться лише пошкодувати про це, але треба визначити чесно: був час, коли до вельмишановних власників Скотоферми люди по сусідству ставилися — ну, якщо і не зовсім вороже, то принаймні з певною, сказати б, недовірою. А відтак часом і говорилося, і навіть — чого гріха таїти, панове, робилося не зовсім те, що треба. Дехто навіть гадав, що самий факт існування ферми, якою володіють і керують свині, суперечить нормальному стану речей і становить небажаний прецедент, бо може хибно вплинути на сусідні господарства. Чимало фермерів беззастережно виходили з того, що на такій фермі неминуче пануватиме цілковита анархія та розпуста. Їх глибоко непокоїла думка, як може вплинути все це на їхню власну худобу і навіть на їхніх найманих робітників. Але нині, панове, від усіх цих сумнівів і тривог не залишилося й сліду. Сьогодні він та його друзі особисто побували на Скотофермі, ретельно оглянули все свиняче господарство, — і що ж вони побачили? Вони на власні очі побачили тут не лише найсучасніші методи господарювання, але й повсюдну дисципліну і порядок, яким могли б по доброму позаздрити всі інші фермери. І далебі, чи не найбільше враження на його друзів, як і на нього самого, справило те їхнє, хотілося б сподіватися, правильне спостереження, що робоча худоба на Скотофермі працює значно більше, споживаючи водночас значно менше, ніж на будь-якій іншій фермі в окрузі.

Хотілося б закінчити свій виступ, сказав він, та ще раз підкреслити, що дружба між Скотофермою та всіма сусідніми господарствами буде дедалі ширитися і міцнішати. Між свинотою і людством зроду не було і не може бути жодних непримиренних суперечностей, бо і їхні цілі, і їхні проблеми, панове, в принципі одні й ті ж самі. Взяти хоча б основне й універсальне питання — питання робочої сили.