Слава ЗСУ!

Пані Джоунс визирнула із вікна спальні і, побачивши, що діється, квапливо вкинула в саквояж перше, що трапило під руку, й драпанула з ферми городами. За нею, гучно каркаючи, полетів, зірвавшись зі своєї тички, й крук Мойсей. Тим часом чотириногі гнали пана Джоунса та його посіпак аж доти, поки за ними не зачинилися важкі залізні ґратовані ворота ферми й уся п’ятірка втікачів не вискочила на проїжджий тракт, волаючи пробі. Ось таким чином, перш навіть, ніж вони доладу усвідомили, що сталося, Великий бунт переможно завершився: пана Джоунса було повалено, і фермою «Статок» заволоділи вони самі.

Правду кажучи, тварини не відразу спромоглися повірити в свою вдачу. Спершу усі, як один, не змовляючись, дружним гуртом оббігли кордони ферми, немов хотіли зайве пересвідчитися, що жодна людська душа не причаїлася в її межах; потім, так само гуртом, усі побігли назад до маєтку, сповнені палкого бажання негайно вимести з нього і з усієї ферми всі — до останнього — сліди ненависного правління Джоунсів. Двері до комори, де зберігалася упряж, було виламано: вудила, носові кільця, собачі ланцюги, страшні ножі, якими пан Джоунс вивалашував поросят та ягнят, — усе це негайно полетіло на дно криниці. Віжки, недоуздки, шори, а передусім образливі для всякої тварини намордники, — усе це було кинуто у велике багаття, розкладене на подвір’ї. О, як нетямилися бідолашні тварини з радощів, коли бачили, як палахкотять у вогні батоги! Сніжок, не вагаючись, швиргонув до багаття й цілий оберемок стрічок, що їх колись уплітали на ярмаркові дні у хвости та гриви коней.

— Стрічки, — заявив при цьому він, — це та сама одежа, властива лиш людям. Усі тварини повинні ходити так, як їх мати народила — голяка!

Почувши таке, Боксер зірвав зі стіни невеличкого солом’яного бриля, якого надягав улітку, щоб уберегти вуха від ґедзів, і той теж полетів у вогонь.

Невдовзі усе, що могло б нагадати тваринам про пана Джоунса, було навіки знищено. Після цього Наполеон повів усіх до засіки й видав кожному подвійну пайку кормів, а собакам — крім того, — ще й по дві галети з кісткового борошна. Потім усі аж сім разів підряд виконали «До бидла Англії», — і співали б довше, коли б не спала ніч.

Тієї ночі сон у них був міцний, як ніколи!

За давньою звичкою всі пробудилися на світсонця, та, згадавши, яка велика подія сталася напередодні, кинулися з усіх ніг на пасовисько. Неподалік од нього був пагорб, з якого весь хутір виднівся, як на долоні. Збігши на його вершину, в сяйві новонароджуваного дня, нові господарі ферми побачили казковий вид, якого, здавалося, не бачили зроду. Все навкруги, скільки сягало око, було відтепер не чуже, а їхнє власне! Від цієї п’янкої думки вони, як один, заходилися безтямно носитися навколо пагорба кругами й безтямно гасати, весело підскакуючи в повітря, немов малі діти. Вони качалися по росі, набивали роти солодкою й соковитою літньою травою, вибивали копитами грудки чорнозему і з насолодою внюхувалися у його багатий аромат. Потім зробили обхід усього господарства, в німому захваті глядячи на пашні, пасовиська, на фруктовий сад, на ставок, на гайок. Здавалося, що вони зроду не бачили нічого цього, і от зараз насилу могли повірити, що все це належить їм самим.

Потім вони повернулися до будівель ферми і в сум’ятті зупинилися перед дверима маєтку. Тепер він теж належав їм, але зайти всередину було трохи страшнувато. Повагавшись якусь хвилину, Сніжок і Наполеон плечима широко відчинили двері, і тварини вервечкою зайшли досередини, боязко ступаючи, щоб, бува, нічого не зачепити. Навшпиньках вони пройшли із кімнати до кімнати, не наважуючись навіть перешіптуватися, і з подивом споглядаючи ту неймовірну розкіш, яка оточувала їх звідусіль — постелі з пуховими перинами, люстру, софу з матрацом з кінського волосу, брюссельські килими й мережива й літографію королеви Вікторії над каміном у вітальні. Уже всі спускалися сходами на подвір’я, коли виявилося, що Моллі кудись зникла. Коли тварини повернулися, то побачили її у панській спальні. Вона взяла шматок блакитної стрічки з туалетного столика пані Джоунс, перекинула її через плече і з майже ідіотським виглядом милувалася на себе в дзеркало. Тварини всією громадою в один голос розкритикували її та вже всі, як один, вийшли з будинку. Проходячи кухнею, вони зняли з гаків і взяли з собою для поховання кілька свинячих окостів, а в сінях Боксер перекинув копитом барило з пивом; усе інше в будинку залишилося, як і було доти. Тут же одностайно ухвалили рішення, що віднині маєток буде музеєм. Усі дійшли згоди, що жодна тварина не повинна жити в його стінах.

Після сніданку Сніжок та Наполеон зібрали громаду докупи.