Слава ЗСУ!

    Архідиякон взявся розглядати посудину.

    —  Що  це  він  вигравірував  на  своєму  тиглі?   Och!   Och! — слово,  що виганяє бліх! Цей Марк Сенен — неук. Я певен, що в цьому тиглі золота не  здобудете.   Він  придатний   лише  на  те,   щоб  улітку  ви  поставили  його в своїй спальні, не більш!

    —  Оскільки ми заговорили про помилки,— промовив королівський прокурор,— то  перш   ніж   піднятися   до   вас,   я   розглядав   нижній   портал.   Чи впевнені ви, ваша превелебність, у тому, що на ньому з боку Божого притулку зображено початок робіт з фізики   і  що серед семи  голих  постатей, біля ніг божої матері, та, що з крилами на п'ятах,— це Меркурій?

    —  Так,— відповів священик,— про це пише Огюстен Ніфо, італійський учений,  який  знався  з бородатим демоном,  що навчив його всього. Проте ми зараз зійдемо вниз, і я вам усе поясню на місці.

    —  Дякую вам, мій метре,— сказав Шармолю, вклоняючись до землі.— До речі,  я  мало не забув!   Коли  ви  бажаєте,  щоб  я  дав  розпорядження заарештувати малу чаклунку?

    —  Яку чаклунку?

    —  А ту циганку, що, як вам добре відомо, день у день приходить танцювати на паперть Собору, незважаючи на заборону духовного суду. У неї є  одержима  коза  з  рогами   диявола,   яка  читає,   пише,   знає   математику, мов Пікатрис,  і  якої цілком  досить,  щоб через  неї  перевішати все циганське  плем'я.   Обвинувачення  вже  готове.  Процес  скоро  відбудеться,  побачите   самі!   Гарненьке   створіння,   їй-богу,   ця   танцюристка!   Найчарівніші в    світі    чорні    очі!    Наче    два    єгипетські    карбункули.    Коли    ж    ми почнемо?

    Архідиякон страшенно зблід.

    —  Я вам скажу тоді,— пробурмотів він ледь чутно. Потім додав нерозбірливо: — А поки що продовжуйте з Марком Сененом.

    —  Будьте   спокійні!—сказав,   посміхаючись,   Шармолю,— я   примушу знову  прив'язати   його  до  шкіряного  ложа,   тільки-но  повернуся   додому. Та це диявол, а не людина. Він заморив навіть самого П'єрра Тортерю, у якого руки трохи міцніші за  мої.  Як каже  цей  добряга Плат: «Голий, зв'язаний, ти важиш сто фунтів, коли тебе повішено за ноги». Допитаємо його на дибі! Це те, що в нас є найкращого. Він пройде й через це.

    Дом Клод, здавалося, поринув у похмуре розмірковування. Він повернувся до Шармолю:

    —  Метре П'єрра... я хотів сказати, метре Жак, займіться Марком Сененом!

    —  Так, так, дом Клоде. Нещасна людина! Він зазнає мук Мюммоля[131]. Але що за дика думка літати на шабаш!  І це у скарбника Рахункової палати, який, здавалося б, мусив знати Карла Великого: «Відьма або перевертень». Що ж до малої Смеральди, як вони її звуть, то я чекатиму вашого наказу. Ах,   ще   одне!   Коли   ми   будемо   проходити   під   порталом,   поясніть мені також,   що   означає   садівник,   зображений   при   вході   до   Собору.   Може, цe і є Сівач? Гей, метре, про що ви так задумалися?

    Дом Клод, поринувши в думки, не слухав його. Шармолю, простеживши за його поглядом, побачив, що він був спрямований на велике павутиння, яке затягло слухове віконце. У цю мить необачна муха, яку вабило березневе сонце, ринулася крізь цю сітку й заплуталася в ній. Відчувши тремтіння павутини, величезний павук вихопився із своєї центральної комірки й одним стрибком кинувся на муху; він перегнув її навпіл, і водночас його огидний хоботок почав обмацувати її голівку.

    —  Бідна   муха! — промовив   королівський   прокурор   духовного   суду   і підніс був руку, щоб урятувати її. Архідиякон, немов раптово пробуджений, затримав його руку міцним, судорожним рухом.

    —  Метре Жак! —вигукнув архідиякон.— Не перечте долі!

    Прокурор злякано оглянувся: йому здалося, що залізні кліщі обхопили його руку. Погляд священика, нерухомий, дикий, палаючий, був прикутий до жахливої маленької групи — мухи та павука.

    —  О,   так,— вів  далі  священик  голосом,   який,   здавалося,   виходив   із самої  глибини   його   єства,— це  символ   усього.   Вона   літає,   вона  радісна, вона  щойно  народилася;   вона  шукає  весни,  свіжого  повітря,  волі;   о  так! Але нехай вона тільки наштовхнеться на фатальну розетку, як звідти вилізає  павук,  огидний  павук.   Бідна  танцівниця!   Бідна,  приречена  мушка!.. Метре Жак, облиште! Це фатум! О лихо! Клоде, ти павук. Але, Клоде, ти водночас і муха!  Ти линув  назустріч науці,  світлу,  сонцю,  ти дбав  лише про те, щоб вийти на простір, на ясне світло вічної істини; але, кинувшись до виблискуючого віконця, яке виходить в інший світ, у світ ясності, розуму, науки,   ти — сліпа   муха,   нерозсудливий   учений — не   побачив   цієї   тонкої тканини  павутиння,   простягнутої  долею  між  світлом   і  тобою,   і   кинувся туди прожогом, нещасний безумець, а тепер пручаєшся  з розбитою головою й відірваними крильцями у залізних лабетах долі!.. Метре Жак! Метре Жак! Дайте волю павукові!

---