Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Читай онлайн! Читай онлайн українською безкоштовно > Книги > Собор Паризької Богоматері

    —  Про вовка промовка. Он наш ректор іде майданом! — крикнув один з тих, що сиділи на вікні.

    Усі швидко обернулися до майдану.

    —  Невже це справді наш шановний ректор, метр Тібо? — спитав Жеан Фролло, який, приліпившись до однієї з внутрішніх колон, не міг бачити, що діється зовні.

    —  Так,  так,— відповіли   йому,— це  він,   звичайно,   це   він,  метр  Тібо, ректор!

    То був справді ректор і всі університетські сановники, які урочистим походом вирушили зустрічати послів і саме перетинали Палацовий майдан. Школярі, притулившись на підвіконні, зустріли їх глузливими та іронічними вигуками.

    У ректора, який очолював похід, влучив перший, найдошкульніший залп в1їдливих дотепів.

    —  Добридень, пане ректор!  Агов!  Добридень,  вам кажуть!

    —  Як  же  він  сюди  потрапив,  старий  гравець?   Невже  залишив  свої кості?

    —  Як  він  гарцює  на  своєму  осляті!   А   в  осла  вуха   коротші,   ніж   у ректора!

    —  Агов!  Добридень, пане ректор Тібо!  Tybalde aleator![25]  Старий дурень! Старий гравець!

    —  Нехай   вам  бог  помагає!   Чи  багато   разів   цієї  ночі   випадала   вам подвійна шістка?

    —  Ох,   яка  препогана у нього пика,  сіра,  виснажена,  пом'ята.  Це все від пристрасті до гри в кості!

    —  Куди  це  ви  так  трюхикаєте,  Тібо?   Tybalde  ad  dados[25],  задом   до Університету і передом до міста?

    —  Він їде наймати помешкання на вулиці Тіботоде,— крикнув Жеан дю Мулен.

    Зграя   школярів   громовими   голосами,   шалено   аплодуючи,   повторила цей каламбур.

    —  Ви   їдете   на   вулицю   Тіботоде   шукати   помешкання,   правда,   пане ректор, партнере диявола?

    Потім дійшла черга й до інших сановників.

    —  Геть педелів! Геть жезлоносців!

    —  Скажи-но, Робене Пуспен, а ото хто такий?

    —  Це Жільбер де Сюльї, Gilbertus de Soliaco, канцлер Отенського колежу.

    —  Стривай,   ти   зручніше   примостився,   на   ось   мій   черевик,   жбурни йому в пику!

    —  А ось вам і горішки ло свята.

    —  Геть усіх шістьох богословів з їхніми білими стихарями!

    —  Так   ото   богослови!   А   я   гадав,   це   ті   шість   білих   гусок,   що   їх дала місту свята Женев'єва за маєток Роньї!

    —  Геть медиків!

    —  Геть диспути на визначені й довільні теми!

    —  Лови мою шапчину, канцлере святої Женей'єви! Ти скривдив мене! Це правда; він віддав моє місце в нормандському земляцтві малому Аска-ніо Фальцаспада з провінції Бурж, тому що він італієць!

    —  Це  несправедливо,— погодилися  всі  школярі.— Геть  канцлера  святої Женев'єви!

    —  Гей   ви,  метре  Жоакен  де  Ладеор!   Гей  ви,  Луї  Даюїль!   Гей,   ви, Ламбере Октеман!

    —  До дідька економа німецького земляцтва!

    —  І  капеланів Святої Каплиці з їхніми сірими хутряними накидками: cum tunicis grisis!

    —  Або підбиті сірим хутром

    —  Гей  ви, магістри мистецтв!  Усі,  хто  в гарних чорних,  і всі,  хто  в гарних червоних мантіях!

    —  Непоганий хвіст у ректора!

    —  Можна  подумати,  що це венеційський дож,  який їде  на  заручини з морем[26].

    —  Дивись, Жеане! Каноніки з храму святої Женев'єви!

    —  Під три чорти каноницьку братію!

    —  Абате Клод  Шоар!   Докторе  Клод Шоар!   Ви  шукаєте  Марію  ля Жіффард?

    —  Вона на вулиці Глатіньї.

    —  Вона гріє ліжко королю розпусників.

    —  Вона  сплачує йому свої чотири  деньє — quator denarios.

    —  Або одну гцльню!

    —  Ви хочете сказати — з кожного носа?

    —  Друзі, ось метр Сімон Санген, виборець від пікардійського земляцтва, а позад нього сидить його жінка!

    —  Post equitem sedet atra cura![27]

    —  Сміливіше, метре Сімон!

    —  Добридень, пане виборець!

    —  Добраніч, пані виборчихо!

    — Які ж вони    щасливі, їм усе видно,— сказав,    зітхаючи,   Жоаннес де Молендіно, що, немов птах, ще й досі сидів серед листя капітелі.

    Тим часом присяжний бібліотекар Університету, метр Андрі Мюньє, нахилився до вуха королівського хутряника, метра Жіля Рогатого.

    —  Кажу  вам,  добродію,  це  кінець  світу.  Ніколи  серед  школярів   ще не   було   такої   розбещеності,   а   всьому   виною   прокляті   вигадки   нашого століття — гармати,   серпентини,   бомбарди[28],   а   головне — друкарство,   ця нова чума з Німеччини. Немає уже ні манускриптів, ні книжок. Друкарство нищить книжкову торгівлю. Настає кінець світу.


 

 

 

 

 

Попередня
-= 5 =-
Наступна
Коментувати тут.

Ваш коментар буде першим!