Слава ЗСУ!

– Привіт, Ніка. – довгий погляд попелястих очей, здавалося, пронизував її наскрізь. Але тепер він випромінював доброзичливість і розуміння, у ньому не було жодного натяку на обережність чи недовіру. – Ти знову в Пеліоні. Мені справді прикро, що це сталося за таких обставин. Ніка випросталась і сіла на краю ліжка, її горло пересохло, тому вона не змогла вимовити ні слова. Даная розправила бірюзову сукню і взяла бутерброд з тарілки, яку приніс Джеліос.

– Гаразд, дівчата. Ми чекатимемо на вас у лабораторній залі, тільки не затримуйтеся. – Зенон вийшов з кімнати і причинив за собою двері. Ще декілька секунд Ніка слухала як затихають його кроки.

– Ой, я так втомилася з дороги, що ледве на ногах тримаюся. – зізналася Даная, дожовуючи бутерброд.

У кімнаті їх зібралося шестеро. На небі вже почали з’являтися перші зірки. Зак та Кора сиділи за лабораторним столом, Ніка, Джеліос та Даная примостилися на старому дивані, а Зенон стояв біля прочиненого вікна. Атмосфера була напруженою. Велика люстра яскраво освічувала їхні безутішні вирази облич.

– Ситуація, що склалася вимагає негайних дій. Завтра ми повинні зустрітися з двома торговцями. Ми отримали інформацію, що Максіон мав з ними справу. Можливо, ці двоє зможуть назвати місце його перебування. – Зенон говорив без надлишкових емоцій, наче виголошував офіційну промову.

– Що? Макс зник? – не втрималася Ніка, її, ніби пройняв електричний струм. – Де він?

– Ми ще не знаємо. Можливо, завтра ми зможемо це вияснити. – Зенон пройшовся по кімнаті і зупинився біля лабораторного столу.

Ніка не могла стримувати своїх емоцій, які вихором носилися у її свідомості. Щось могло загрожувати Максу? Невже якась велика небезпека нависла над тією людиною, що колись врятувала їй життя? Вона просто не могла цього допустити.

– Навіщо ви їздили до Аредону? – Ніка помітила, що її питання прозвучало занадто вимогливо.

Зенон та Джеліос переглянулися.

– Ми просто дещо перевіряли. – досить загадково мовив він.

– І що ж ви перевіряли? – наполегливо продовжувала вона.

Запала тривала мовчанка. І ось нарешті Зенон Рейнол сказав впівголоса:

– Ми перевіряли, чи пов’язаний Максіон з винищувачами. Все-таки він складав їм присягу.

Ніку це повністю приголомшило.

– Ви хочете сказати, що Макс став винищувачем? Тобто тепер він прагне мене вбити?

Даная і Кора голосно зойкнули.

Зенон заперечно похитав головою.

– На щастя, наше припущення себе не виправдало. Ми майже впевнені, що це не пов’язано з винищувачами, адже вони живуть іншими життями і навіть не згадують про той час, коли намагалися заподіяти зло таким, як ти.

– Але ви не впевнені на сто відсотків.

– Ніка, Максіон не може бути винищувачем, він занадто тебе оберігав, йому навіть на думку не спаде завдати тобі якоїсь шкоди. – втрутився Джеліос.

Ніка полегшено зітхнула. Макс був справді дуже хорошою людиною, яку вона знала з раннього дитинства, тому і не міг стати на шлях винищувача. Зрештою самих винищувачів вже не існувало і це стало вагомою причиною не вірити цьому безглуздому припущенню.