Слава ЗСУ!

– Ніка, тобі потрібен відпочинок, досить виснажувати себе гнітючими роздумами. – наполегливо промовив він, оглядаючи її напружене обличчя.

– Від тебе не можливо щось приховати.

Ніка поглянула на тарілку у його руках, на якій були купкою складені бутерброди та пиріжки.

– О, це тобі. Думав, ти захочеш перекусити. – Джеліос поклав тарілку на ліжко і Ніка відразу взяла один пиріжок.

– Спасибі. Я справді зголодніла. Смачно. – пробубоніла вона, пережовуючи пиріжок.

– Це Кора приготувала спеціально для тебе і навіть Закові заборонила куштувати, аби він не з’їв усе. Інколи у ньому прокидається просто неймовірний апетит. Зараз вони вдосконалюють якийсь новий винахід, а Зенон та Даная повинні вже приїхати з Аредону. Я впевнений Даная буде надзвичайно рада побачити тебе, вона дуже сумувала за тобою. А Зенон…

– Не думаю, що Зенон Рейнол зрадіє моєму поверненню. – зненацька урвала його Ніка, перевівши погляд собі на руки. – Все-таки він вбачав у мені потенційну загрозу для вас усіх, особливо для тебе.

– Ніка, ти пам’ятаєш вашу останню зустріч? Він кардинально змінив до тебе своє ставлення. Більше того, це була і його ініціатива повернути тебе до нашого світу. – Джеліос зітхнув, і усівся на крісло, що стояло біля столу.

– Але це ще нічого не означає. – її голос прозвучав аж занадто голосно.

– Гаразд, давай не будемо сперечатися. Потім ти сама все зрозумієш. Зараз ти повинна відпочити та набратися сил.

– Джел…

– Що?

– Я залишусь тут? А як же мої батьки? Моє зникнення може суттєво перелякати їх.

Вона справді не знала, як виплутатися з цієї халепи.

Джел знову посміхнувся, в його очах спалахнув вогник.

– Не хвилюйся. Ми вже все владнали. Згідно з нашим планом ти декілька днів поживеш у Діни. Зак змайстрував імітатор твого голосу. Коли знадобиться, Діна зможе його використати і відповісти їм на всі запитання. Нам просто пощастило, що ти маєш таку подружку.

– І скільки часу це буде тривати? Після того, як ми владнаємо все з Максом, чи зможу я повертатися до Пеліону? Чи ви знову перекриєте мені перехід та зітрете мою пам’ять? – її голос помітно тремтів, адже Ніка не хотіла, щоб історія повторилося.

Джеліос нахмурився, здавалося, він зовсім не очікував цього запитання.

– Я не знаю. – ледь чутно видихнув він і вийшов з кімнати.

Ніка знову опинилася на самоті, згорнувшись клубочком, вона заплющила очі і спробувала відігнати від себе всі похмурі думки…

Її розбудив дзвінкий голос Данаї. Піднявши голову, Ніка побачила перед собою усміхнене обличчя і золотаві кучері. Даная Лутор зовсім не змінилася, її погляд виражав неприховану радість.

– Привіт. – хрипло сказала Ніка.

Даная радісно пискнула і накинулася на Ніку з обіймами.

– Ніка, ти повернулася! Яке це щастя! Ми обов’язково надолужимо втрачений час. О, я скільки всього повинна тобі сказати.

– Данає, ти задушиш дівчину. – біля дверей пролунав низький приємний голос. Ніка припинила всі спроби звільнитися від рук своєї радісної подруги. Цей голос змусив її завмерти. Даная зніяковіло посміхнулася і відійшла до вікна. Зенон Рейнол стояв у дверному отворі, його довге вибілене волосся було зібране у хвіст. Він був одягнутий у чорні штани, високі шкіряні чоботи та сіру футболку.