Слава ЗСУ!

– Не можу повірити, що ми шукаємо якогось п’яницю.

– Він може щось знати.

– Краще ходімо купимо яйця та свіжого хліба. Поки в нас ще залишилися гроші.

– Спочатку ми розшукаємо Кенора. Ти знаєш де знаходиться ця таверна?

– Звісно. – важко зітхнув Орен. – Ходімо.

Вони зупинилися біля продірявлених дверей з-за яких доносився неймовірний сморід.

– В більшості тут проводять час слабкодухі, які не можуть подолати тягу до міцного питва. Дехто зневірився у самому собі, втратив мету у житті. А хтось просто нудьгує та шукає пригод на нерозважливу голову. Колись я частенько сюди заходив...

– Це місце більше на хлів схоже, чим на місце де можна щось перехопити чи випити. – Ніка переконалася у протилежному, коли через двері вилетів якийсь чоловік та впав обличчя прямісінько у яму з водою. Невже Орен справді полюбляв відвідувати це місце?

– Не повертайся, поки не знайдеш гроші! – вигукнув інший дебелий чолов’яга, витаючи руки об широкі протерті штани.

– Ти впевнена, що хочеш туди зайти? – приглушено перепитав Орен, в його голос просочився помітний сумнів. Він поправив на голові каптура та натягнув його майже на половину забрудненого обличчя.

– Де твій браслет? У разі небезпеки ти міг би скористатися ним.

– Я згубив його десь біля вежі. – винувато зізнався він.

Ніка несхвально похитала головою та сміливо переступила поріг. Вловлюючи на собі зацікавлені погляди сп’янілих відвідувачів, вона попрямувала до широкого столу за яким той здоровило, який щойно спровадив одного неплатоспроможного клієнта, розливав у дерев’яні кухлі пінистий напій.

– Що замовлятимеш? – посміхнувся беззубою посмішкою власник таверні.

– Взагалі я просто...

– Два кухлі... – перебив її Орен. – Мені подвійний.

Власник дав кивком згоду та почав збовтувати рідину у діжці, поки зверху не з’явилася жовтувата піна.

– Що ти робиш? – пирхнула Ніка.

– Ти ж не хочеш, щоб він випровадив нас, як того невдаху.

– Гаразд.

Вони влаштувалися за подряпаним дерев’яним столом, який, очевидно, пережив не один десяток бійок та роззирнулися.

– Гадаєш він тут?

– Скоро дізнаємося. – Орен випив одним духом весь вміст кухлю та вдоволено протер долонею рота.

Ніка не наважилася скуштувати цей підозрілий напій. Раптом двоє чоловіків розпочали бійку. Вони міцно вчепилися один в одного та наносили удари по обличчю.

– Досить, мізерні пацюки. Кеноре, ще раз трощитимеш мою таверну, я не впущу тебе сюди ні за які гроші. – розлючено вигукнув власник, проганяючи п’яниць геть. Один з них плюнув на підлогу та гучно штовхнувши ногою двері зник на вулиці. Інший замовив ще питва.

– Пробач, Даріку,той перший почав. Я просто хотів випити. – чемно вибачився чоловік з неохайною відрослою бородою та великим черевом , кидаючи дві монети у порожній кухоль та передаючи власникові, що охоче взяв гроші та сказав вже м’якшим голосом: