Слава ЗСУ!

– Воно й справді так. Загроза вже близько. Залишилося всього на всього два дні. Знищ ті кляті статуетки і я віддам тобі те чого прагнеш найбільше – дружину. Певна річ, якщо тільки заслужиш...Здається, її звати Ларія. Чудове ім’я. Мабуть, воно їй вельми пасує.

– Що ви з нею зробили? – Орен миттю зіскочив з крісла, намагаючись дістатися свого співбесідника, проте двоє чоловіків встигли схопити його та відтягти до стіни. Борін гучно зареготав та схватився за кругленький живіт.

– Я знав, що ти не втримаєшся. Твої почуття до неї є надто сильними. Це твоя очевидна слабкість!

– Де вона?

– Там де й більшість ув’язнених, у підземній в’язниці. Вона повернеться до тебе, якщо виконаєш це завдання.

– Я згоден.

– У тебе два дні. – ще раз повторив Борін, витягнувши бліді губи у вдоволену посмішку. Ніка сполохано зірвалася з місця та помчалася по широких кам’яних сходах на третій поверх. Всередині вирували нестримні емоції. Невже Орен справді погодився на ту пропозицію? Він не міг покинути її тут саму у лігві ворога. Її серце міцно стиснулося, а кров шугонула в голову. Потрібна кімната була зовсім поруч. Ніка поспіхом відчинила двері та зазирнула всередину. Два маленькі смолоскипи висіли на пошерхлих стінах. Багацько пожовклих сувоїв та старих книжок у вишуканих палітурках знаходилися на полицях високих дерев’яних стійок. Крім того в приміщенні була ще ціла купа золотих речей, наче у великій скарбниці. Ніка зняла одного смолоскипа та пройшла мимо столу з золотими вазами та прикрасами, що засліплювали зір. Стіни були прикрашені неймовірними картинами, що були написані срібними та золотими фарбами. Ніка не знала як знайти у цьому великому книгосховищі та скарбниці водночас карту підземелля, яка могла бути де завгодно. Її погляд знову впав на стійку з книгами. Наче, збожеволівши, вона помістила смолоскип у вазу та почала розкидати книги, навіть не зважаючи на гуркіт, що зчинявся, коли ті гепалися на підлогу.

І ось, на превелике щастя, їй у руки потрапила карта, червоним та чорним чорнилами на цупкому папері був намальований лабіринт. Ніка хутчіш згорнула її навпіл та засунула до кишені джинсів під накидкою. Раптовий тупіт у коридорі змусив її насторожитися. Охоплена страхом, вона сховалася під столом. Борін та його троє найманців вбігли до кімнати.

– Сюди хтось проник! Покличте вартових! Знайдіть грабіжника! Негайно! Робіть вже щось, невдахи! – високим голосом завищав він, зминаючи пальцями край халату. Трійка вибігла з кімнати та розбрелася по замку.

Ніка повинна була вибратися звідси до появи вартових. Поки Борін збирав книги, вона вилізла з-під столу та вхопила смолоскип.

– Негідниця! Це ти наробила тут такий страшенний безлад?– помітивши Ніку, він шалено кинувся їй на зустріч.

– Не наближайся!

Вона почала розмахувати смолоскипом та випадково зачепила одну книгу, що відразу спалахнула полум’ям. Роз\'ярілий Борін спробував вхопити її за руку, проте їй вдалося вдарити його по голові та уникнути нападу. За мить вся стійка вже яскраво палала, пожежа поширювалася по кімнаті з надзвичайною швидкістю. Ніка навпомацки намагалася знайти вихід, проте густий дим в’їдався їй в очі та подразнював легені. Задихаючись, вона скорчилася на підлозі. Раптом хтось торкнувся її плеча. Ніка була готова вдруге вдарити нападника, проте почула знайомий голос.