Слава ЗСУ!

– Ще трохи. – голосно видихнула Ніка, не змігши втримати хвилювання. Раптом Орен спинився, прислуховуючись до якихось приглушених звуків. Його обличчя надто напружилося у пожухлім світлі смолоскипа.

– Ніко, ти повинна повірити мені. Щоб не трапилося зараз, не зрушуй з місця. Послухай, я виконаю свою обіцянку. Ти повернешся до Пеліону. Тільки не роби поспішних висновків. – він стиснув її руку та зазирнув у широко відкриті очі.

– Що ти накоїв? Я нічого не збагну. – сполохано вигукнула вона, помітивши, як дві постаті з’явилися біля стіни.

– Вони йдуть сюди по тебе. – Орен відпустив її руку та міцно вхопив за плече.

– Що? – крижаний жах простромив її пульсуюче серце. Ніка не могла повірити, що Орен так підло вчинив з нею.

– Ти спізнився. – пролунав низький хрипуватий голос.

– Виникли певні проблеми у дорозі. – швиденько виправдався він, вичавивши з себе фальшиву посмішку.

– Ти певен, що ця дівчина приведе нас до статуеток?

– Абсолютно. Кардек, вона безсумнівно знає місце їхнього знаходження.

– Віддай її мені.

– Спочатку виконайте свою частину угоди. – настоював Орен, все ще міцно тримаючи Ніку, яку охопив цілковитий розпач. Ось і настав той момент, якого вона так боялася.

– Ти не втому становищі, щоб наказувати.

– Ви теж.

– Гаразд. – злісний голос розчинився у повітрі, коли біля них з’явилася ще одна невисока струнка постать.

– Ларія... – здавалося, Орен вклав у це слово всі свої щирі почуття. Його вуста помітно тремтіли, наче він сказав щось заборонене. Ніка придивилася до надто худорлявої жінки тридцятирічного віку. Її довге руде волосся спадало на бліде обличчя та втомлені зелені очі. Вона простягла тонкі руки вперед та почала хапати пальцями повітря.

– Тримай! – висока постать сильно штовхнула Ларію, проте Орен встиг підхопити знесилену дружину.

– Тепер твоя черга дотриматися угоди.

Ніка заверещала та відскочила вбік, коли до неї торкнулися чиїсь холодні пальці. Орен злісно вдарив тьмяну постать смолоскипом та діставши щось з сумки, голосно вигукнув:

– Ви програли. Часи безмежної влади Квартету минули. Кадем Пел врятує нас від цієї темряви.

– Ми не мали наміру випустити вас на поверхню. Тобі не вибратися звідси ніколи. Тепер твоя дружина вмиратиме в тебе на очах і ти нічого не зможеш вдіяти. Схопити дівчину! – звелів розлючений голос з темряви.

І Ніка знову відчула на собі чиїсь мерзенний дотик. Вона щодуху метнулася до стіни.

– Ні, стій на місці! – злякано крикнув Орен, коли навколо все почало здригатися. Ніка побачила, як обвалився величезний шматок стелі та утворив непрохідну перепону між ними та темними постатями. Каміння не переставало сипатися. Орен з дружиною вже відійшов на безпечне місце, проте Ніка не могла в паніці зорієнтуватися у правильному напрямку. Вона прудко просувалася вперед, а за її спиною тим часом валилося громіздке каміння. Раптом попереду утворилося велике провалля.

– Ти мусиш стрибнути! Зараз там все обвалиться. – Орен простягнув руки на іншому кінці того провалля.

– Ні, відстань надто велика! – вона не могла поворушити ногами, усе її тіло заціпеніло від жаху.