Слава ЗСУ!

– Це не проблема. – Орен дістав з сумки якийсь згорток та поклав його під двері. – Тепер усі відійдіть. Мерщій! – крикнув він. Щось голосно бабахнуло, що аж стіни здригнулися. Це вибухнув той згорток.

– То це ти влаштував обвал? – розсердилася Ніка, дивлячись як відчинилися двері. – І звідки у тебе вибухівка?

– Довго пояснювати. Заходь!

Вона зробила крок уперед та розігнала рукою димову завісу, що постала перед очима. Він нерухомо сидів на кам’яній підлозі, обпершись на стіну та дивлячись поперед себе.

– Джел! – її ноги самі понеслися до нього. – Ми знайшли тебе. Я знала, що ти живий.

Він не зреагував на її слова, наче взагалі їх не почув.

– Води! – раптово закричала Ніка, відчуваючи легке запаморочення. – Дайте йому води!

Орен миттєво дістав з сумки ємкість з водою. Проте її вистачило всього на два ковточки.

Нарешті Джеліос підняв голову та кілька секунд зосереджено оглядав її забруднене обличчя.

– Ти не пам’ятаєш мене? – відчайдушно прошепотіла Ніка, взявши його за руку.

– Ніщо не змусить мене забути тебе. Ти повинна бути у Пеліоні. Чому ти не виконала моє прохання?

– Пробач. Я... не змогла.

– Мене втішала лише єдина думка, що ти змогла вибратися з цього жахіття. Тепер я не зможу тобі допомогти. – його знесилений погляд упав на Орена та Ларію, що мовчки стояли поруч.

– Вони на нашому боці. – швиденько пояснила Ніка, допомагаючи йому випростатися. – Треба йти.

– Так. – Джеліос звівся на ноги та зробивши декілька кроків, раптово завмер. – Ви знаєте де вихід?

Орен Трейк похитав головою.

– Ще ні. Ми втратили карту.

– Тоді не гаймо часу. – з надією промовив Джел, пошкандибавши за двері. Ніка жваво подалася за ним. Здавалося, з кожним пройденим коридором їхні надії танули у відчаї. Після кількох годин даремних блукань, вони безпорадно спинилися.

– Потрібно визнати, що ми заблукали. – її слова прокотилися відлунням та змусили всіх здригнутися.

– Ще є час. Принаймні ми маємо всенький день.

– Ви хочете сказати, що лихо вже наближається? Так швидко? – занепокоївся Джеліос.

Ніка спробувала все пояснити:

– Розумієш...Пеліон аж ніяк не загроза цьому місту, зовсім навпаки. Нам лише слід вчасно повернутися назад та відвернути спалах, який спроможний завадити падінню Квартету.

– Отже, ми помилялися. – з легкістю на серці підсумував він.

– Саме так. Ми просто були засліпленні безглуздими припущеннями, які свідчили не на користь засновника Пеліону. Насправді ж Кадем Пел – справжній герой. Він визволить ці землі з-під темної влади Квартету.

– Вихід у воді... – тоненьким голосом промовила Ларія, сплівши рук навколо шиї свого чоловіка.

– Що ти маєш на увазі, люба?

– Вихід у воді. – знову вирвалося з її поблідлих вуст.

Ніхто не зміг зрозуміти її слів.

– Шукатимемо воду. – хрипло висказав Орен та роззирнувся.

Ніці виявилася ця ідея абсурдною.

– У цьому лабіринті? Навряд чи тут протікає якась підземна річка, що виведе нас на поверхню.