Слава ЗСУ!

– Маєш кращий план? Якщо нічого не робити, то всі наші прагнення вибратися звідси, залишаться лише прагненнями. Не варто гаяти час на безглузді суперечки.

– Я лише намагаюся скоординувати наші дії. – виправдалася Ніка, похмуро звівши брови.

– Стривайте. – зненацька втрутився Джеліос, обмацуючи стіну руками. – Тут надто велика вогкість.

– Нічого дивного, адже тут доволі висока температура...

– Прислухайтесь! – сказав Орен та всі відразу вмовкли. Приглушений шум оповив їхній зосереджений слух.

– Не може бути... Це ж водоспад!

– Хутчіш! – поквапив усіх Джеліос, сміливо рушивши вперед. Невдовзі вони наблизилися до джерела шуму. Це справді виявився високий водоспад, вода якого впадала у невеличке озеро.

– Хтось сумнівався, що ми знайдемо тут водойму. – посміхнувся Орен, поставивши звеселілу дружину на ноги. – Незвична краса для такого місця. Правда, люба?

Джеліос мерщій кинувся до озера та впавши на коліна почав жадібно ковтати прісну воду. Ніка теж відчувала спрагу, що нестерпно обпікала їй горло. Вона зачерпнула у долоні трохи прохолодної води, що відразу почала скрапувати крізь пальці та ковтнула з неабиякою насолодою. Здавалося, ця підземна живильна рідина наділила її безмежною енергією, що поширювалася по венах та збадьорювала все тіло. Джеліос теж почувався набагато краще, виснаженість та втома щезли з його забрудненого обличчя.

– Що далі? – Ніка вдивилася у бездонне озеро, що навіювало на неї якийсь дивний смуток. – Я не бачу тут жодного шляху на поверхню.

– Так, але він існує. – аж занадто тріумфально викрикнув Орен, змахнувши рукою. – Потрібно пірнути.

– ЩО? – Ніка гадала, що неправильно зрозуміла його слова. Проте за мить переконалася у протилежному, коли він надто близько підійшов до краю та пильно поглянув крізь воду, наче намагаючись угледіти дно, якого там і не було. – Це ж цілковите безумство. Нам забракне повітря. – її голос був пронизаний неприхованим страхом.

– Водний потік винесе нас на поверхню. Я хочу повернутися додому. – хрипло проказала Ларія, зануривши кістляву руку по лікоть у воду.

– Так, дорогенька. Ми скоро будемо вдома, я приведу наш будиночок до ладу. Ти ж пам’ятаєш його? Посадимо багато різнобарвних квітів біля паркану та зробимо грядки для овочів. Будемо вирощувати бурячки та огірки для салату. Рен заведе друзів та бавитиметься на подвір’ї до пізнього вечора. Наше життя стане прекрасним. – солодко проказав Орен, відтягуючи її від води.

– Вона має рацію. – висловився Джеліос, примруживши блакитні очі. – Ми знаходимося не так уже й глибоко, а швидкість води є чималою. Маємо цілком реальні шанси опинитися на поверхні до того як у легенях скінчиться повітря. Мусимо зважитися на такий крок.

– Мені стало набагато спокійніше. – процідила Ніка, крізь міцно стиснуті зуби. Вона не могла зрушити з місця, тому що її тіло повністю скував страх. Це був надто великий ризик, хоча даремні блукання під землею її також не влаштовували.

– Потрібно щось вирішити нарешті. Пропоную проголосувати. – проказав Орен та відразу здійняв руку догори. Ларія спочатку здригнулася, наче її пронизав електричний струм, а потім також підняла руку над головою. Джеліос кивнув, дивлячись на заціпеніле обличчя Ніки.