Слава ЗСУ!

В блакитних очах Джеліоса загорілася іскра надії, якоюсь частинкою душі він сподівався, що Максіон зможе переконати Ніку відмовитися від цього небезпечного задуму. Проте Зенон Рейнол голосно пирхнув та нахмурено покрокував по старому коричневому килимі.

– Вам не загрожує спалах . Максіоне, на тебе покладено величезне завдання – врятувати Пеліон та всіх його жителів.

– Доля Фердону також у наших руках. Орен щиро покладається на нас, не можна зрадити його віру. – нагадала стривожена Ніка.

– Так, я знаю. І готовий віддати життя заради своєї місії, проте ти, Ніко, не повинна брати у цьому участь. – аж занадто голосно вигукнув він, міцно вхопившись за край столу. – Зеноне, а ти таки слабкодухий. Дозволиш беззахисній дівчині вирушити на зустріч кровожерливим найманцям? Ніколи не чекав від тебе такої підлості.

– Он як? Гадаєш, я боюся вийти на площу під час спалаху чи зіткнутися з купкою безжальних найманців? – розлючено заревів Зенон, більше не маючи змоги контролювати свій гнів, що шматував його з середини.

– Закладаюся, ти запланував все заздалегідь для того щоб позбутися Ніки. Звісно ж ти вмієш добиватися свого.

Хлопці так розлючено дивилися один одному в вічі, що Ніці здалося, що вони зараз повбивають один одного. Тому вона швиденько зіскочила зі стільця та стала поміж ними з розведеними руками.

– Не мели дурниць! Я б охоче зайняв місце Ніки, якби знав напевне, що це точно допоможе врятувати місто. Проте ми не маємо такої впевненості, а через маленьку похибку все може зійти нанівець. Я забезпечу вам захист від найманців! Не треба перейматися.

– Максе... – вона сподівалася, що його справжнє ім’я хоч якось на нього вплине, проте його обличчя ще більше напружилося, а руки міцно вхопили її за плечі. – Мене ніхто не примушував, я сама зробила вибір. Заради всіх кого ми знаємо.

– Повернися до своєї сім’ї поки не пізно. Лора чекає на тебе.

– Я повернуся, але тільки після спалаху. Це моє остаточне рішення і ніхто не зможе його змінити.

Максіон кипів безмежною люттю і ледве стримувався, щоб говорити спокійно.

– Чому ти така вперта? Я мусив здогадатися про ваш задум...зробити щось... Будь ласка, відмовся від цієї затії! – його пальці ще міцніше втиснулися у її плече, що Ніка скривилася від болю. На щастя, Зенон вчасно відтягнув його до стіни.

– Схаменися, тепер уже нічим не зарадиш. Змирися та йди готуйся до завтрашнього дня. – суворим голосом звелів він.

– Звісно, це ж ти у нас головний.

Ще кілька хвилин Даная Лутор відпоювала знервованого Максіона мінеральною водою з льодом. Його лице не було вже таким напруженим, лише дещо пригніченим. Ніка цілком його розуміла, проте не могла нічого вдіяти, лише сподівалася, що після спалаху вони знову помиряться. Джеліос кинув на Ніку жалісний погляд та подався допомагати Корі заносити тарілки до кухні.

О полудні, коли взаємна злість та роздратування трохи вщухли, Зак покликав їх двох до лабораторії, щоб дати останні настанови. Ніка сіла у куточку на якомусь старому стільці та витягла ноги. Нахмуривши брови, Максіон спинився біля довгого столу та зробив вигляд, що зацікавлено розглядає зеленувату речовину у прозорій склянці.