Слава ЗСУ!

– Візьміть годинники, вони показують скільки часу залишилося до спалаху. – Зак вручив їм два маленькі наручні годинники з блакитним дисплеєм. Одягаючи його на руку, Ніка поспіхом зиркнула на електронні цифри: 23 години 15 хвилин та 10 секунд.

– Так, ми маємо всього на всього менше доби. – сумно відмітив Зак, потираючи пальцем наморщеного лоба. – Відстань між статуетками та колоною Сонця повинна бути не меншої чим три метри. Зрозуміло?

Ніка та Максіон кивнули водночас, їхні розпачливі погляди зустрілися на мить, а потім обірвалися. Другу половину дня вона провела у себе в кімнаті та попросила, щоб її ніхто не турбував. Але ж Джеліос знехтував її проханням та умудрився навідати її пізно увечері.

– Як ти почуваєшся? – його притишений голос помітно тремтів.

– Сонно... – невиразно пробурмотіла вона, позіхаючи. – Вже надто пізній час, я хочу спати.

Він не взяв до уваги її прямий натяк, лише пильно обстежував її зіщулене та вкрай пригнічене обличчя.

– Зробиш мені одну маленьку послугу?

Ніка зацікавлено розширила очі.

– Звісно.

– Бережи себе. Все буде добре. Я зможу подбати про тебе.

– Джеле, якщо ти щось замислив...

– Ні. Хороших снів. – швиденько урвав її він та беззвучно вийшов з кімнати. Ніка щільно обгорнулася ковдрою та втомлено поклала голову на подушку. Через декілька хвилин вона заснула.

Розділ вісімнадцятий

День Спалаху

Гучний вереск раптово пройняв слух та просочився до її свідомості. Спочатку Ніка подумала, що їй знову приснилося чергове жахіття. Проте звуки були настільки реальними, що всі сумніву щодо страшного сну щезли за єдину коротку мить. Сполоханий голос Данаї линув з вітальні та стрімкою хвилею розносився по всьому будинку. Навіть кам’яні стіни не стали йому на заваді. Очевидно, щось пішло не так. Погане передчуття стиснуло їй напружені легені. Повітря здавалося пекучим та важким.

Вони страшенно боялися та водночас з нетерпінням чекали цього дня. І ось нарешті це сталося. Саме сьогодні повинна була вирішитися доля Пеліону. Ніка гадала, що це буде найгероїчніший день у її житті. Як зазвичай вони поснідають всі разом, пообмінюються щирими побажаннями удачі, Зак вискаже кілька своїх невдалих жартів та настанов, а потім Максіон та вона здійснять великий подвиг, про який майже всі жителі міста так і ніколи не дізнаються. Натомість цей вирішальний день розпочався з пронизуючого крику Данаї, який однозначно свідчив про якісь непередбачувані події.

Ніка стрімко зіскочила з ліжка та навіть не переймаючись своїм зовнішнім виглядом, вихором метнулася до вітальні, де знаходилося джерело звуку.

Даная розгублено стояла по центру кімнати, стискаючи у тремтячій руці невеличкий папірець. Її бліде обличчя заціпеніло від жаху. Зенон Рейнол та інші якраз влетіли через поріг та мало не збили спантеличену Ніку з ніг. Зак та Кора були одягнені у кумедні рожеві піжами, вірогідно їхнього власного виробництва. Зенон вже встиг вирядитися у зручні чорні штани та футболку зі шкіряним жилетом. Його біляве волосся було недбало розсипане по плечам.