Слава ЗСУ!

– Ні, я залишусь. Піти мусиш ти! Не будь дурнем, негайно віддай статуетку та забирайся у безпечне місце. Я не дозволю тобі померти.

Раптом висока постать з’явилася по той бік площі. Не вірячи власним очам, Ніка позадкувала та міцно пригорнула до себе статуетку. Орен Трейк як ні в чому не бувало попрямував до них. Невже він повернувся, щоб знищити статуетки? Ця думка просочилася в її мозок та змусила відчути всеохоплюючу злість. Наступної миті ще четверо чоловіків погрозливо оточили їх. Звісно, він ще привів своїх спільників. Довіра до нього згасла, як догорілий сірник. Їй серце, немов розбилося на тисячі шматочків, а потім склеїлося докупи, залишилося безліч тріщин.

– Хто тут у нас? Двійко недоростків і... – Кардек злісно вишкірився, оголивши великі жовтуваті зуби, та міцно стиснув м’язисті руки в кулаки, наче збирався наступної миті ринутися в бій. Його видовжене обличчя палало безмежною ненавистю та жорстокістю, а брудне коричневе волосся тріпотіло від легкого вітерцю. Він спинив прискіпливий погляд на раптово скам\'янілому Орені. – Нікчемний зрадник.

Через кілька секунд Ніка збагнула, що Орен аж ніяк не зраджував її. Але ж що могло привести його сюди у таку небезпечну мить? Наступні його слова дали відповідь на її питання.

– Ніко, я прийшов крізь час щоб захистити тебе. Бачу, що саме вчасно.

– Борін збільшив нам платню вдвічі. Пообіцяв накинути ще стільки ж, якщо впіймаємо тебе живим. Отож грошей у нас буде вдосталь, чи не так? А, ти конатимеш у задушному підземеллі до кінця свого жалюгідного життя. Як виявилося, заміну для тебе було знайти не так уже й важко. Це Таріс, він вельми вправний злочинець та набагато кращий за тебе. В ньому немає жодної краплі милосердя. Всі його дії сповнені рішучості та полишені вагань. – Кардек вказав на невисокого чоловіка з блискучими темними очима та єхидною посмішкою. Його чорне, мов смола волосся було акуратно прилизане до потилиці.

– Не втішайся надто, це ще не кінець. – простодушно кинув Орен, сміливо роблячи крок уперед.

– Авжеш. Схопіть його, а я подбаю про статуетки.

Кардек гучно зареготав, підступаючи до переляканої Ніки. На Орена тим часом накинулося троє найманців, з якими він відважно боровся, проте перевага в силі була вельми значною.

– Не наближайся до неї! – погрозливо викрикнув Джеліос. Кардек лише хижо заревів та здійняв догори руку з браслетом. Ніка знала, що далі мало статися. Джеліос навіть не встиг ухилитися, як його невидимою хвилею відкинуло назад. Вдарившись спиною об колону, він знесилено гепнувся долілиць. Статуетка вислизнула з його розімкнених пальців та покотилася по золотавій бруківці.

– Давайте зрівняємо сили. – голос Зенона Рейнола прозвучав виразно та без жодного натяку та переляк.

Ніка рвучко озирнулася та побачила знайому трійцю. Зенон, Максіон та Латея, яка виглядала абсолютно здоровою, приготувалися до нападу. Почалася запекла бійка.

Кардек ще якусь мить вдоволено спостерігав за побоїщем, а потім знову люто зиркнув на приголомшену Ніку.

– Віддай статуетку!

– Ніколи.

– Тоді ти помреш. Відкрию тобі маленьку таємницю: цей браслет здатен не лише розгойдувати людей у повітрі, але й годен позбавляти їх життя. Слабкодухий Орен не хотів використовувати його у таких цілях. – він голосно заскрипів зубами та витягнув довгу руку. – Прощавай!