Слава ЗСУ!

Латея також помітно нервувала, вона гучно тарабанила пальцями по підвіконню.

– Удавніх історіях сказано, що раз на п’ятсот років Пеліон опиняється на межі свого існування.

– Так, я теж читала цю легенду. – аж занадто гучно вигукнула Даная Лутор.

Зенон був вкрай напружений.

– Припустимо, те що ви кажете є правдою. Що далі? Ми не зможемо знайти ті статуетки.

– А якщо зможемо? – втрутився Джеліос. – Ми знаємо, що Ніка сховала одну статуетку десь у Пеліоні.

– Але я вже казала, що нічого не пам’ятаю. – Ніка міцно зціпила руки докупи, намагаючись згадати бодай щось корисне.

– Ми щось вигадаємо. – заспокоїв їх Зенон. Саме в ту мить дивний прилад Зака та Кори почав іскритися.

– В мене все під контролем! – не досить переконливо вигукнув Зак. – Зараз усе владнаю…

Але всім довелося покинуту залу, бо прилад вже не тільки іскрився, але й випускав смердючий дим, який виїдав очі.

Макс та Латея залишилися на ночівлю у будинку. Ніка сиділа у своїй кімнаті, на її долоні лежав чорний круглий камінець. За вікном уже почало сутеніти. Вона вдивилася у блакитний перелив, який то зникав, то знову з’являвся. Раптовий стукіт у двері змусив її погляд відірватися від цього дивовижного каменю. Джеліос захекано влетів до кімнати, його добродушне обличчя сяяло тріумфом.

– Ми знаємо, як повернути тобі пам’ять. – його голос був наповнений радісними нотками.

– Знову електричний струм? – Ніка огидливо перекосила обличчя, згадуючи як по її тілу проходив електричний розряд. Джеліос заперечно похитав головою.

– Ні, боюся електричний струм нам не допоможе. Цього разу ми використаємо гіпноз – дієвий і безболісний спосіб.

– О, ні. Ви хочете зробити з мене зомбі? Я ніколи цього не допущу. – вона зірвалася на крик. Всередині все похололо.

Джеліос спробував поліпшити ситуацію.

– Я запевняю, що це абсолютно безпечно. Не бійся. Ходімо. Зак не допустить жодної помилки.

Ніка важко зітхнула – у неї не лишилося вибору. Зрештою, вона також прагнула пригадати все, її спогади могли скерувати їх на вірний шлях. У лабораторії вже майже зник неприємний запах диму. Зак привітав її легким кивком голови та вказав на старе дерев’яне крісло. Його вигляд був досить напружений, а в очах таїлося ледь помітне хвилювання. Без жодних питань Ніка сіла на вказане місце.

– Зосередься на статуетці. Уяви, що ти знову опинилася в тому місці і в той час. Розслабся…дихай вільно… – Зак розбризкав їй в обличчя якусь речовину. Вона відчула знайомий солодкуватий запах і скривилася з неприхованим жахом.

– Це ж… – Ніка хотіла викрикнути «мандаринові парфуми, які викликають галюцинації», але її язик заплівся у роті, тому з горла вирвався якийсь незрозумілий писклявий звук.

– Не хвилюйся. Я дещо змінив їхній вміст. Головне думай про ті події, відтвори їх у своїй пам’яті. – його рівний голос спотворився і розтанув у гнітючій тиші. Ніка дивилася на велику люстру, поки її світло не закрутилося спіраллю і повністю не погасло. Жахливий холод огорнув усе її заціпеніле тіло, незрозумілі приглушені звуки долинали здалека. Маленькі яскраві вогники почали з’являтися у темряві, Ніка відразу зрозуміла, що то були зірки. Вона лежала на холодній землі, її рука міцно стискала якусь металеву річ. Страх скував її свідомість – голоси наближалися. Ніка стрімко піднялася з землі та метнулася вперед, прямісінько в обійми ночі. Несподівано вона наткнулася на невисоку постать.