Слава ЗСУ!

На останок вона безнадійно роззирнулася по кімнаті, хтось ретельно позабирав усі речі попереднього власника та приховав усі сліди. Зазирнувши під ліжко, Ніка не змогла стримати хвилювання, що зненацька накинулося на неї. Щось було загорнуте у шматок вицвілої тканини. Вона дістала цей невеличкий згорток і протерши його від пилу, поклала собі на коліна. Ще якусь мить Ніка пильно його розглядала й не наважувалася розгорнути. А якщо її сумніви підтвердяться? Що робити тоді? Тепер це не мало ніякого значення. Вона твердо вирішила не розповідати про свої підозри, адже винищувачів як таких уже й не існує. Залишилися лише звичайні люди, що живуть буденним життям та навіть не здогадуються про своє темне минуле. Ця думка трохи втішила її, напруження поволі зникало, натомість приходило приємне відчуття незвичного спокою.

Нарешті Ніка затамувала подих і розгорнула тканину. Старий наручний годинник виглядав дещо дивно. На циферблаті була намальована золотиста спіраль та ще якісь малесенькі позначки, чорні шкіряні ремінці були помітно протертими. Вона начепила годинник собі на зап’ястя і спробувала зрозуміти його призначення. Таки нічого не збагнувши, Ніка подалася до вітальні, щоб розповісти друзям про свою знахідку.

Усі крім Данаї та Кори зібралися навколо столу та зачаровано дивилися на дві статуетки, що стояли на ньому.

– Я гадала, що ти сховав іншу статуетку. – звернулася Ніка до Зенона.

– Так, спочатку я мав щось подібне на думці, але потім зважив, що найбезпечніше їй буде зі мною. – хвальковито вимовив він, сідаючи у крісло.

– Гаразд. – кивнула вона, зрештою Зенон Рейнол був найнадійнішим охоронцем для цієї речі. Він володів неймовірними прийомами боротьби та був наділений неабиякою відвагою. – Де дівчата?

– Скоро прийдуть. Кора винайшла новий крем для обличчя, вони збирають якісь лісові трави. Даная охоче їй допомагає, адже хоче випробувати те косметичне диво на собі. – з небувалою швидкістю відчеканив Зак, споглядаючи на скривлене обличчя Зенона.

– Останній раз коли Даная випробовувала якийсь крем, вона вкрилася червоними плямами та пухирцями. Це тривало два тижні. – замислено пояснив Джеліос, намагаючись приховати посмішку.

– То була звичайна алергічна реакція. Таке трапляється дуже рідко. – квапливо виправдався Зак, схрестивши руки на грудях.

– І той кумедний випадок з блиском для губ. – давлячись від сміху, прохрипів Джел. Зенон ще більше скривився.

– Даная точно не сподівалася на такий результат, – продовжив Максіон. – Її губи набрякли та збільшилися вдвічі. Крім того вона не могла говорити, лише вигукувала якісь незрозумілі звуки. На щастя, Зак та Кора змогли виправити той недолік всього за декілька днів.

– Досить, на сьогодні спогадів. – сердито пробурчав Зенон і всі відразу притихли. – Потрібно вирішити, що робити далі. Нам всім відомо, що часу залишилося небагато.

– Так, саме тому ми повинні негайно вирушити на пошуки Латеї. – випалив Максіон, нахмуривши брови.

– І де ж ми будемо її шукати? Твої слова позбавлені будь-якого сенсу. Зараз нам слід думати лише про безпеку міста та його жителів.

– Латея ризикувала життям заради Пеліону. А ви хочете покинути її? А якби на її місті опинився хтось інший Даная чи Джеліос? Що ти зробив би в такому випадку?