Слава ЗСУ!

– Бодай раз у житті ти можеш мене послухати! – біля її вуха знову пролунав несхвальний голос, а теплі руки з легкістю підняли її догори.

– Відпусти мене! – пискнула вона, не в силах пручатися.

– Гаразд, але після того як занесу в безпечне місце. – пообіцяв Зенон Рейнол, впевнено крокуючи вперед.

– Де Спаркс?

– Та з ним все гаразд. Я показав йому шлях до виходу. Мабуть, розважається десь на площі. Зараз там повинен грати симфонічний оркестр «Зорепад». До речі, мій улюблений. Така музика справді варта уваги. Хоча в мене тут важливіші справи, я рятую життя однієї нерозважливої дівчини, що завжди шукає пригод на свою голову.

– Мені слід подякувати тобі? – саркастично буркнула вона.

– Це вже сама вирішуй. Моє завдання витягти тебе з цього підземелля.

– Тідей все чув, він знає про статуетки та спалах.

– Потурбуємося про це пізніше. Навряд чи він встигне підняти паніку.

Вони вийшли назовні через невеличкий отвір у бруківці, що був ретельно прихований від жителів міста. Неймовірні феєрверки розлилися по вечірньому небі. Ніка було здивована, що стільки часу провела у підземеллі.

Зенон обережно поставив її поблизу площі, з-за рогу з’явилися Джеліос та Даная.

– Де ви були? – захекано запитав Джел. – Що сталося?

– Немає часу на пояснення. Ходімо до лабораторії. Тут більше не варто лишатися. – швидко проказав Зенон, стривожено роззираючись довкола. – Вони можуть повернутися.

Ніка знову поглянула на тьмяне небо, що спалахувало різноманітними кольорами. Слова Орена пролунали у її думках, посиливши сумнів.

– Це просто фантастика. Тунелі під містом. Якщо вони існують вже ціле тисячоліття, чому ніхто про них не знає? – захоплено вигукнув Зак, метнувшись по вітальні. Його обличчя побіліло від напружених роздумів, наче він силкувався відгадати вельми заплутану загадку.

– Й гадки не маю. – розчаровано видихнув Джеліос. – Мабуть, ніхто цим не цікавився. Погодьтеся, це ж безглуздя, шукати якісь ходи під містом. Кому прийде таке в голову?

– Орен сказав, що тунелі древніші за Пеліон, саме тому про них не згадується у підручниках з історії або ж існує якась інша вагома причина. Припустимо хтось ретельно приховував від усіх цей факт, тому що він є доказом чогось надто жахливого. – Ніка завагалася на мить, але потім все таки насмілилася висловити думку. – А що як Пеліон й справді став причиною гибелі багатьох безневинних людей.

– Ми не маємо жодних підстав довіряти Орену. Він прагне отримати статуетки. Ми всі знаємо які можливості вони дають. Недарма винищувачі так довго полювали на них. – втрутився Зенон Рейнол, він зняв з себе сірий елегантний жакет та повісив його на спинку стільця.

– Ні, він хоче знищити їх. – заперечила Ніка, сівши скраєчку на широкий диван, на якому вже примостилися Даная, Латея та Максіон.

– Знищити?

– Саме так. Орен прагне відновити справедливість. Він говорив щось про силу старих руїн.

– То все цілковита маячня. – викрикнула Латея. – Орену потрібні статуетки. Йому начхати на долю міста.