Слава ЗСУ!

Ніка відчула, як прискорився її пульс. Вона торкнулася його гарячої руки, проте не наважилася поглянути у вічі. Максіон голосно видихнув повітря, намагаючись впорядкувати думки.

– Ніко, мені потрібна твоя порада. Я не знаю, як вчинити у цій ситуації.

– Що сталося? – вона стиснула його руку ще міцніше, сподіваючись, що це придасть йому відваги.

– Спочатку я гадав, що це звичайна симпатія, але почуття ставали дедалі міцнішими. Тепер я точно впевнений, що це… Я закохався. Саме про це я хотів тобі розповісти. Але в тім той річ, що Латея постійно говорить про Джеліоса. Вчора вона образилася на мене, за те що я вдарив його. Тепер я не можу зізнатися їй у власних почуттях.

Ніка відпустила його руку та зірвалася на ноги. Всередині щось міцно стиснулося. Хвиля розчарування заполонила її свідомість.

– Стривай, тобі подобається Латея? – приглушено запитала вона, досліджуючи кожен сантиметр його напруженого обличчя.

– Вона надзвичайна! А яке прекрасне у неї волосся. Таке чорне та хвилясте… На дотик, наче шовк. Я просто божеволію! – замріяно проказав Максіон, заплющивши очі.

– Агов, ти ще тут? – саркастично вигукнула вона, плеснувши його по потилиці.

– Ніка?

– Так, це я. Що вирішив робити?

– Потрібно сказати їй правду.

– Максе, ти можеш почути зовсім іншу відповідь.

– Хочеш сказати, вона може обрати Джела? Але ж він такий незграбний та безвідповідальний.

Ніка стиснула плечима.

– Можливо...

– Я гадав, що він…ну, розумієш… Інколи ти так на нього дивишся… Невже він тобі зовсім не подобається?

– Може, зовсім трохи. Але не настільки, щоб я закохалася у нього по вуха та втратила здоровий глузд.

– Виходить, що в Латеї є шанс завоювати його серце. У мене з’явився конкурент. Як ти вважаєш хто з нас кращий?

– Не потрібно витрачати час на це безглузде суперництво. Твоє захоплення може завадити виконанню нашого завдання. Зенон точно такого не схвалить.

– Він нічого про це не дізнається. Ти ж обіцяєш зберігати мою таємницю.

– Обіцяю. Але прошу тільки не роби дурниць. Ти ж знаєш, яка відповідальність лежить на тобі.

– Гаразд. Спробую тримати себе в руках. – Максіон поплескав її по плечу та відчинив двері. На порозі стояв розгублений Джеліос. Його зблідле обличчя виражало невдоволення. Максіон хитро підморгнув Ніці та швидко вийшов з кімнати. Ще якусь мить Джеліос затримався у дверях.

Ніка ще міцніше загорнулася у ковдру, очікуючи напруженої розмови.

– Як твої справи? – зовсім невимушено почав він. – Ми з Корою приготували пиріжки та гарячий шоколад на сніданок.

Ніка лише щойно помітила, що його чорна футболка була обсипана мукою. Невдоволення щезло з його обличчя, натомість на ньому з’явилася якась дивна, дещо вдавана байдужість.

– Ти все чув.

– Так, – абсолютно спокійно підтвердив Джел, спираючись на двері. – Нехай Максіон не переймається, Латея не має жодного шансу. Вона мене анітрохи не цікавить.