Слава ЗСУ!

– Це втихомирить його на деякий час! – Даная міцно стискала у руках важку металеву тацю, на якій допомагала Корі розносити чашки з гарячим шоколадом. Тепер кожен зрозумів, що вона вгатила Максіона по голові цим важким предметом.

– Максе! – Ніка кинулася до нього.

– Ти могла убити його! – з неприхованим докором крикнула Латея.

Даная сполохано випустила тацю з рук.

– Пробачте, я гадала, що це допоможе.

– З ним все гаразд, – заспокоїв всіх Зак. – Я дам йому трохи заспокійливої рідини. Нехай поспить.

– Я справді незграба… – винувато промовив Джеліос. Кинувши невдоволений погляд на заляпані штани, він почовгав з їдальні.

– Стривай. – вигукнула Ніка, вона хотіла наздогнати його та пояснити, що у всьому немає його вини, проте не могла залишити Макса.

– З ним точно все буде гаразд? – ридала Даная, витираючи сльози золотавими кучерями.

– Вгамуйтеся всі нарешті! Я сам впораюся. – роздратовано крикнув Зак.

Нарешті через деякий час усі затихли. Максіон Тис вже безтурботно спав у своїй кімнаті, а решта займалася своїми справами: Джеліос копирсався на горищі, Даная чепурилася у ванній кімнаті, Латея зацікавлено проглядала місцеву пресу, а Зак та Кора розробляли якийсь новий прилад.

Намагаючись не привертати уваги, Ніка непомітно вислизнула з будинку та попрямувала на площу. Сонце яскраво світило у блакитному безхмарному небі, золотаві покрівлі спалахували дивовижним сяйвом.

Завернувши за ріг, вона пришвидшила ходу. Трояндова Площа була ідеально чистою, не залишилося жодних слідів вчорашнього святкування. Декілька пеліонців юрбилися біля фонтану на трьох тиграх. Серед них був Тідей Спаркс. Його малинова сорочка була занадто яскравою, а волосся понадміру розтріпаним. Помітивши Ніку, він мало не впав у фонтан, проте вчасно встиг вхопитися за голову кам’яного тигра.

– Нока? Що ти тут робиш?

Ніка відвела його подалі від натовпу.

– Мені потрібна твоя допомога. І краще не привертай до себе надмірної уваги. Те, що сталося вчора…

– Так, вчора я трохи перебрав…Голова до сих пір паморочиться. Шипучка виявилася досить міцною…

– Стривай, яка шипучка? Я кажу про Орена! Ти що нічого не пам’ятаєш?

– Хто такий Орен? Ще один новий співак? Вчора мені вистачило того зануди Дікі Гіка. Я не можу повірити, що його голос може комусь подобатися! – з докором кинув він. – До речі, ти куштувала святковий торт?

– Отакої. Зенон вже й тут доклав зусиль. Він стер тобі пам’ять… – майже беззвучно промовила вона. – Ти мусиш допомогти мені потрапити до оселі Зенона Рейнола.

Тідей крутнувся навколо себе, притискаючи до грудей валізу. Він злякано вирячив на неї карі очі. Її слова повністю його спантеличили.

– ЩО? Ти хочеш прокрастися до квартири Зенона без його відому?

– Так.

– Ні, я не самогубець. Це ж справжнє божевілля.

– Схаменися. Зенона поїхав до Аредону. Сьогодні його точно не буде вдома.