Слава ЗСУ!

– Але навіщо?

– Мені треба дізнатися його таємницю. Це довга історія. Я можу розраховувати на твою допомогу?

Ще деякий час Тідей Спаркс замислено дивився на фонтан, наче намагався вирішити якесь надзвичайно важливе питання. Не витримавши затяжної паузи, Ніка наступила йому на ногу.

– О… Ми знову йдемо назустріч важким випробуванням долі. Величні пригоди та визначні відкриття чекають на нас. Наша непереможна команда здатна подолати будь-які труднощі. Я – Сміливий Фламінго та моя напарниця Відчайдушна Лисиця станемо героями Пеліону. Про нас складатимуть легенди! – театрально висказав Тідей, махаючи руками навсібіч.

– Це означає «так»? – Ніка вже звикла до його дивакуватих та недоречних промов.

– Ага. Коли вирушаємо?

– Прямо зараз. Не будемо гаяти часу! – скомандувала Ніка, споглядаючи на його витягнуте обличчя.

– А як же моя робота? Мені не дозволено покидати пост! Мене можуть звільнити! – з агонією простогнав він. – Потрібно зачекати до вечора.

– До того часу Зенон може повернутися з Аредону. Невже розповсюдження реклами має для тебе таке важливе значення?

– Це дуже перспективна робота!

– Ти вже говорив це.

– Справді?

– Так. – Ніка кинула на нього пронизливий погляд.

– Гаразд, ходімо! – з ентузіазмом вигукнув він, попрямувавши з площі.

Вони вийшли на окраїну міста та спинилися перед двохповерховим будинком, де знаходилася квартира Зенона.

– Як ми заберемося всередину? – поцікавився Тідей, оглядаючи вхідні двері, які були надійно замкнені.

– Зачекай хвильку.

Ніка швиденько витягла з кишені металевого ключа, який поцупила сьогодні вранці у Данаї. За мить вони вже пройшли світлий коридор та переступили поріг вишуканої вітальні.

– Ти можеш пояснити, що ми тут робимо? – спитався Спаркс, кладучи валізу на блискучий паркет.

– Шукаємо докази дволикості Зенона. Він явно не той за кого себе видає.

– Тут занадто багато білого кольору! – поскаржився Тідей, оглядаючи білі стіни та меблі.

– Так, Зенон має занадто витончений смак. Гаразд, не відволікайся. Шукай щось незвичне та те, що кидається в очі. Тільки не залиш слідів на килимі.

Тідей акуратно обійшов білосніжний килим та наблизився до високої дзеркальної шафи.

– Воно мені тут все кидається в очі.

– Зосередься на конкретних речах. – порадила Ніка, досліджуючи фотографії у скляних рамках. На перших двох фотографіях був зображений Зенон з батьками. В його батька було світле пряме волосся, що спадало на плечі та сірі очі. Їхня схожість була занадто великою. Скуте обличчя Саркона було досить непривітним та похмурим. Хоч Зенон Рейнол часто викликав у Ніки підозри, проте вмів приховувати негативні емоції за непроникною маскою. Їй було важко здогадатися, що він відчував у душі. Ця особливість робила його ще більш загадковішим. На інших фотографіях Ніка побачила Данаю, Джеліоса, Зака, Кору, Максіона та… себе. Всередині все стиснулося, вона пригадала, як Даная фотографувала її на святкуванні Нового Року. Ще декілька секунд Ніка обстежувала власне обличчя у витонченій скляній рамці. Невже Зенон справді вважає її своїм другом? Тепер Ніка відчула сором за таке безцеремонне вторгнення у його помешкання. Хоча з іншого боку, то могли бути зображення його жертв. Вона спробувала проігнорувати цю жахливу думку, проте її серце забилося набагато швидше.