Слава ЗСУ!

Раптом щось голосно впало на підлогу – то Тідей необачно випустив з рук сріблясту вазу.

– Ой, важкенька річ. Може покопирсатися в його одязі? – Тідей швиденько поставив вазу на столик та відкривши дверцята шафи, дістав декілька білих сорочок. – Цікаво де він купує такі ексклюзивні речі? «Матерія» їх точно не виготовляє. Це дуже дорога тканина.

– Ти прийшов робити тут безлад? – пробурчала Ніка.

– Окрім одягу в шафі нічого підозрілого не виявлено. – серйозним тоном доповів він, розгрібши пальцями вишневе волосся.

Ніка ще раз окинула поглядом вітальню та попрямувала до спальні.

Просторе приміщення було досить затишним. Зі стелі звисала розкішна кришталева люстра. Величезне ліжко знаходилося по центру. Ніка уявила, що таке ліжко могло належати королю.

– Ох… – зітхнув Тідей захоплено розглядаючи кімнату. – Оце справжнє диво. Зенон вміє жити з розмахом. Я завжди знав, що він має купу грошей, проте він ніколи навіть й словом не обмовився про свій статок. Його батько дуже знатна людина в Пеліоні. Напевно, вже давно купив цю квартиру своєму синочку. Наскільки мені відомо Саркон полишив Квартет та переїхав до Аредону. Дивно, що Зенон до цього часу не зайняв його місце. На його місці я не вагався б. Це доволі унікальна можливість.

Ніка обережно підійшла до низенького комоду та зазирнула до верхньої шухляди. Поміж декількох вітальних листівок від Данаї, вона побачила акуратно складений аркуш паперу.

За якусь мить її стривожений погляд окинув короткий зміст того листа.

– Що сталося? – Тідей помітив, як побіліло її обличчя.

– Зенон підмінив листа. Він збрехав Джелу. – ледь ворушачи губами, прошепотіла вона.

– Якого листа? Я нічого не збагну!

Ніка знову зосередилася на поспіхом написаних рядках.

«Дорогий Джеліосе, я не зміг впоратися зі своїм завданням. Я мусив захищати тебе та твого брата. Пробач, що не розповів тобі правди, вона могла зруйнувати все, за що ми так довго боролися. Колись ти дізнаєшся про те. Цей час неодмінно прийде. Насправді я не той за кого себе видавав всі ці роки.

Якщо тобі вдасться прочитати цей лист, знайди те місце, куди я водив вас у дитинстві. На жаль, це все чим я можу допомогти. Сподіваюся колись доля знову зведе нас разом. Бережи себе.»

Вона міцно стиснула пальцями листа, намагаючись придушити гнів, що раптово спалахнув всередині. Тідей не зводив зляканих очей з її напружених рук.

– Джеліос повинен дізнатися про це. Негайно! Цей лист змінить все.

– Отже, ми недаремно припхалися сюди? – Тідей радісно підстрибнув та поплескав в долоні. На його обличчі відобразився цілковитий тріумф, а в карих очах не залишилося жодного натяку на переляк.

– Так, ми знайшли вагомий доказ. Тепер Зенон не зможе викрутитися. Йому не допоможе жодна красномовна брехня.

Раптом до них донісся якийсь шум – хтось намагався відчинити вхідні двері. Ніка відчула як затремтіли її коліна, а серце забилося у шаленому темпі.

– Сюди! – найперша думка, що з’явилася в її голові, здавалася повним абсурдом. Проте в них було обмаль часу для інших ідей. Ніка швиденько заповзла під велике ліжко та потягла Тідея за ногу. Ще якусь долю секунди він вагався, а потім забрався у сховок.