Слава ЗСУ!

Вхідні двері відчинилися і в коридорі залунали приглушені кроки.

– Де моя валіза? – розгублено прошепотів Тідей, мацаючи руками підлогу.

– Ти що не забрав її з вітальні?

Він лише заперечно похитав головою.

Ніка затамувала подих, коли хтось переступив поріг спальні. Вона відразу впізнала чорні шкіряні черевики з трикутними металічними вставками по бокам. Зенон пройшовся вздовж білого килиму та спинився біля ліжка. Тепер Ніка взагалі намагалася не дихати, страх повністю скував її тіло. Що зробить Зенон, якщо застане їх у своїй квартирі? Він може вчинити будь-що. Навряд хтось зможе завадити йому. Ніхто з них не мав достатньо сили, щоб протистояти Зенону Рейнолу. Ніка шкодувала, що в неї не було браслету, який відкидав людей у повітря. Тепер вони були абсолютно беззахисні. Тідей помітно тремтів, його руки міцно сплелися докупи.

– Я знаю, що ви тут. – рівний голос Зенон змусив її здригнутися. – Сподіваюся у вас знайдеться хороше виправдання. – він кинув щось важке на підлогу. То була валіза Тідея. Змагаючись з цілковитим страхом, вона обперлася на лікті та виповзла з-під ліжка.

– Я…я… – слова просто застрягли у її горлі.

Зенон усміхнувся своєю холодною посмішкою.

– Бачу твій друг знайшов собі затишне місце.

– Тідею, вилазь. – ледь видушила з себе Ніка, намагаючись приховати страх у своїх широко відкритих очах.

Нарешті Тідей вибрався з-під ліжка та завмер у дивакуватій позі, з жахом очікуючи подальшого розвитку подій.

– Чому ти зробив це?

– Що саме? Прийшов до себе додому?

– Ти прекрасно знаєш про що я. – вона міцно стиснула лист, який, здавалося, почав обпікати їй долоню.

Зенон несхвально поглянув на її руку, ще якусь мить його погляд затримався на згорнутому папері.

– Пробач, це була жахлива помилка, – зненацька Тідей упав навколішки та пригорнув до себе свою валізу, наче вона була для нього найдорожчою річчю у світі. – Я все збагнув. Будь ласка, не видавай нас Раді. Це буде кінець моїй блискучій кар’єрі.

– Гадаєш, мене повинна хвилювати твоя кар’єра? – зовсім байдуже кинув Рейнол, а потім допоміг хлопцеві піднятися на ноги. – Я знаю, що це був не твій задум. Надалі намагайся не втручатися в чужі справи. Це досить небезпечно… та й не лише для твоєї дорогоцінної кар’єри, але й для твого життя. Й гадки не маю, що ти цінуєш більше. І затям собі одне – це не твій бій. Тідею, я більше не буду витрачати на тебе час.

Спаркс стояв з відвислою щелепою, не в змозі поворухнутися. Йому знадобився ще деякий час, аби перетравити почуте.

– Я можу йти? – його кволий голос прозвучав занадто тихо.

Зенон лише кивнув. Тідей схвильовано вибіг з кімнати, навіть забувши про приголомшено Ніку, що притиснулася до стіни. Їй було важко повірити, що Зенон відпустив Тідей. Можливо, саме таким був його злісний план? Спочатку позбутися набридливого свідка, а потім безжалісно покінчити з нею. Адже вона знайшла вагомий доказ його лицемірності. Як йому вдавалося так довго дурити їх? Чому ніхто не бачив його справжнього обличчя?

Ніка відчула, як холод скував її тіло, коли Зенон нарешті повернувся до неї.