Слава ЗСУ!

– Звичайно. – зірвалося з її тремтячих губ.

Джеліос взяв її руку та обережно поклав собі на плече. Раптом хтось вхопив її іншу руку та відтягнув від розгубленого Джела. Ніка опинилася в обіймах Зенона Рейнола.

– Я трохи потанцюю з твоєю подружкою. – спокійно промовив він, не зважаючи на обурений погляд друга.

– Джеліос не дізнається правди. Я не порушу своєї обіцянки. – тихо процідила вона, вчепившись пальцями у його сіру сорочку.

– Навіть не сумніваюся в цьому. Як тобі вечірка? Ти занадто переймаєшся чужими справами. Нам всім не завадить розвіятися та відволіктися від цих гнітючих проблем. Хоча б на один вечір.

– Думаєш, я знову щось замислила? Пробач, забула розповісти тобі про свої плани. – саркастично випалила Ніка, сподіваючись, що Даная трохи затримається на кухні та не застане їх у танці.

– Намагайся розслабитися. Тобі не личить похмурий вид. До речі, я досить непогано танцюю.

– Нічого особливого.

– Ти справді так гадаєш? – театрально посміхнувся він, кружляючи у надто швидкому темпі.

– Гаразд. Ти справді чудово танцюєш! – швидко погодилася Ніка, відчуваючи як запаморочилося в голові.

Вдоволено посміхаючись, Зенон Рейнол відпустив її прямісінько у теплі руки Джела, саме в той момент, коли до вітальні вбігла Даная з великою тарілкою морозива.

– Сюрприз! – вона набрала цілу жменю холодного десерту та поцілила нею в плече Зака. Той з несподіванки звалився зі столу, проте відразу скочив на ноги та прикриваючи руками голову, побіг шукати якесь укриття.

– Це війна! – голосно зареготала Кора та почала жбурляти кульки з ванільного морозива навсібіч.

– Цього я точно не планував! – вигукнув Зенон, ухиляючись від солодкої атаки.

Джеліос затулив собою Ніку, Даная двічі влучила йому в голову. Максіон та Латея також не змогли уникнути смачних летючих кульок.

Вечірка перетворилася на суцільний гамір. Після хвилі реготу, всі почали танцювати на липкій підлозі.

Відчуваючи втому та радість, Ніка зайшла до своєї кімнати. Раптовий дзвінок змусив її здригнутися. У мобільному телефоні пролунав стривожений голос Тідея.

– Ноко? Ти мене чуєш? ЦЕ Я!

– Привіт, Тідею. Щось трапилося? – Ніка була здивована, що він наважився подзвонити їй після минулих подій.

– Нічого. Але нам потрібно терміново зустрітися! – його голос помітно тремтів, а дихання було занадто гучним.

– Навіщо нам зустрічатися, якщо нічого не трапилося? Тобі не слід було дзвонити… – Ніка боялася, що він знову може втрапити у халепу.

Тідей вдав, наче не почув її останніх слів.

– Я чекатиму на тебе в кав’ярні на Трояндовій площі. Рівно о восьмій ранку. Будь ласка не спізнюся.

Ніка була не в захваті від його пропозиції. А що як хтось довідається про її зникнення? Навряд чи їй вдасться вигадати якесь хороше виправдання. Та й не варто було наражати Тідея на небезпеку. Останнім часом він і так уже зазнав багато хвилювань. Їй справді стало шкода хлопця.

– Зенон може щось запідозрити. Він контролює кожен мій крок.