Слава ЗСУ!

– Ти зможеш вислизнути з будинку непомітно? – відчайдушно наполягав він.

– Не знаю.

– Він просив нічого не казати тобі. Повір, його слова були досить переконливі. Хоча в його поведінці було щось вельми дивне... я не міг збагнути що саме.

– Зенон з тобою розмовляв? – вона стишила голос, прислуховуючись до кроків за дверима.

– Ні. Того чоловіка звали Орен. Він точно не місцевий, такий кремезний та чорнявий.

– Орен? – аж занадто голосно крикнула Ніка, ледь не випустивши телефон з тремтячої руки.

– Ага. Він сказав, що тебе зацікавить інформація, якою він володіє. Він знає якусь правду…

Гучний стукіт у двері повернув її назад до похмурої кімнати. Ніка жбурнула мобільний на ліжко та затулила розпачливе обличчя руками.

– Я почув крик. Що сталося? – схвильований Джеліос відразу кинувся до неї.

– Все добре. Чого ти сюди припхався? – Ніка не змогла стримати роздратування, що вирувало всередині.

Він спробував все пояснити не досить упевненим голосом.

– Пробач. Я зовсім випадково опинився біля твоїх дверей.

– Це не правда. – її не змогли переконати його безутішні слова. – Ти виконуєш вказівки Зенона.

– Він просто хвилюється…

– Не виправдовуй його!

– Гаразд. Зенон справді попросив мене приглянути за тобою. – нарешті зізнався він. – Я не став перечити…

– Будь ласка, залиш мене саму. Я просто втомилася. Вже пізно.

– На добраніч. Якщо захочеш поговорити…

– Знаю, ти будеш у своїй кімнаті.

Джеліос мовчки кивнув, поглянувши на неї з неприхованим сумом, вийшов за двері. Залишившись наодинці, Ніка сховалася під ковдрою та заплющила очі. Завтра на неї чекав важкий день.

Розділ десятий

Ключ

Атмосфера за сніданком значно погіршилася. Вже ніхто не згадував про вчорашню вечірку. Джеліос мовчки поїдав омлет з грибами, час від часу поглядаючи на замислену Ніку. Даная також була не в дусі через те, що Зенон знову кудись запропастився та не посвятив її у свої раптові плани. Зак та Кора жваво про щось перешіптувалися.

Максіон потягував гарячий чай та голосно видихав після кожного ковтка. Латея не зронила жодного слова, вона була чимось вкрай стурбована. Все це хвилювання відображалося на її напрочуд блідому обличчі. Темні синці під її очима були занадто помітними.

– Латті, маєш поганий вигляд. Щось сталося? – турботливо поцікавився Максіон, відставивши чашку вбік.

– Все гаразд. Просто не могла заснути. Інколи страждаю від безсоння. – кволо проказала вона схиливши голову на край столу.

– Мені здалося, що ти захворіла.

– Нічого подібного. – дещо різкіше кинула дівчина, підводячи зі стільця.

– Я знову щось не те сказав? – простогнав Максіон, коли Латея з гуркотом зачинила за собою двері.

Ніка відкусила шматочок лимонного печива, яке виявилося занадто твердим.