Слава ЗСУ!

– Гадаю, тут не найкраще місце для нічних прогулянок.

– Ми тут у справі. – Ніка швиденько стрибнула у фонтан та здригнулася від холодної води, що, здавалося, пройняла її наскрізь. Латея здивовано роззявила рота.

– Вирішила скупатися?

Ніка майже повністю занурилася у воду та почала обмацувати дно руками.

– Він має бути десь тут. – клацаючи зубами, прохрипіла вона.

– Що ти шукаєш?

– Орен називав його ключем...

– Стривай. Ти сказала Орен? – голос Латеї був пронизаний переляком та зливався з безперервним хлюпотом води.

– Зараз немає часу на пояснення. – раптом Ніка зачепилася за щось ногою та підняла невеличку металеву скриньку.

– Це ключ?

– Зараз побачимо... – її напружені пальці відкрили скриньку. Всередині знаходилося чотири маленькі видовжені флакони з якоюсь рідиною. – Так. Ми знайшли його.

– Яка несподіванка. Не думав, що ти впораєшся з цим завданням так швидко. – вдоволений низький голос пройняв їхній слух. Орен вийшов з-за колони Сонця та наблизився до фонтану. Його висока постать чітко виднілася у темряві.

– Ти не отримаєш його. – хоробро вигукнула Ніка, намацавши у кишені браслет.

– Препарат належить мені. – люто просичав він.

– Біжи, Ніко! – щосили гукнула схвильована Латея, проте Ніка навіть не зрушила з місця. Вона швиденько надягнула браслет та спрямувала руку вбік Орена. Ще якусь мить вона сподівалася, що той зазнає невидимої атаки, але нічого подібного не сталося.

– Що зламався? – захихотів Орен. – Твій браслет не можна занурювати у воду. Як шкода!

Ніка дістала один флакон зі скриньки.

– Ти не отримаєш препарат. – знову повторила вона, тремтячи від холоду.

– Що ти замислила? – тепер його голос був наповнений неприхованим переляком.

Її пальці розімкнулися і випустили скляний флакон. Впавши на дно фонтану, він розколовся на декілька частин.

– Якщо ворухнешся, я розіб’ю решту. – пригрозила вона.

– Ти цього не зробиш! Вони потрібні тобі. – хижо гаркнув він.

– Краще вже нікому. Будемо в рівних умовах.

Тьмяна постать Орена закам’яніла на місці.

– Не гарячкуй. Ти згаєш вельми цінний шанс. Віддай мені препарат і зможеш піти вільно.

– Ніко, не слухай його. – верескнула Латея.

– Я пропоную цілком вигідну угоду. Попри всі твої недоречні сумніви прийми мою щедру пропозицію.

– Не вір йому. Тут ще троє його спільників. Вони нізащо нас не відпустять. – знову крикнула Латея, роззираючись довкола.

– Кмітливе дівчисько. – грубо відрізав Орен, подаючи знак своїм спільникам. Я не порушу свого слова лише в тому разі, якщо отримаю бажане.

Ніка дістала ще один флакон, здавалося, тоненьке скло розколеться у її пульсуючій руці.

Її ноги вже заніміли у холодній воді, проте мозок напружувався з кожною секундою, намагаючись створити план дій.

Раптом до Латеї наблизилося дві тьмяні постаті. Посіпаки Орена спробували вхопити її, проте вона вправно повалила одного на землю, а іншого вдарила рукою по голові.