Слава ЗСУ!

Ніка здійнялася у повітря, коли Орен спрямував на неї браслет. Скринька з двома флаконами шубовснулася у воду.

Через якусь мить вона впала на бруківку, стискаючи у руці єдиний вцілілий екземпляр препарату. Колючий холод повністю пройняв її ослаблене тіло. Латея вже не могла чинити опір, сили також покидали її.

– Я справді спантеличений. Мене вразила ваша сміливість та очевидна дурість. – Орен обережно вихопив з її руки флакон. – Гадаю цього вистачить. Щоб відтворити препарат нам потрібен лише єдиний зразок. Все-таки я дотримаю свою обіцянку. Тепер я прагну, щоб ви побачили як руйнується це місто разом з вашими невиправданими надіями. Затямте, нас ніщо не спинить. – його гучний регіт пройняв все навколо, а потім раптово обірвався, не залишивши по собі ані сліду.

Хапаючи ротом повітря, Ніка підвелася на ноги. Її все ще не покидало розчарування викликане поразкою. Мокрий одяг неприємно прилипав до тіла. Вона викрутила волосся та підійшла до Латеї, що всадовилася біля фонтану, обпершись на кам’яну голову тигра.

– Мені прикро. – Ніка не змогла впізнати власний голос, що був пройнятий цілковитим відчаєм та безвихіддю. Цей препарат призначався саме для Джела. Реб щиро сподівався, що його племінник буде у безпеці під час спалаху. Проте Ніка все зіпсувала. Потрібно було розповісти всім про її нерозважливий задум. Вона знала, що Латея мала достатньо причин злитися на неї. Проте її власне сумління було найгіршим за всі докори на світі.

– Ще не все втрачено. Вони лише випереджають нас на один крок.

– Що? Ти ледве не загинула через мене! – Ніка прагнула почути у голосі темноволосої дівчини крижаний осуд, натомість до неї долинуло відверте сподівання.

– Кожного дня ми ризикуємо життями, щоб досягти мети. Це був наш вибір.

– Ми повинні розповісти про те, що трапилося.

– Вони зрозуміють. – тихо промовила темноволоса дівчина.

– Отже, ти вирішила самотужки знайти ключ, навіть не переймаючись власною безпекою. – Зенон начепив на обличчя незворушну маску, проте його очі виражали повне несхвалення.

– Я мусила діяти швидко. – спробувала виправдатися Ніка, але всі її спроби виявилися марними. Зенона ніщо не могло переконати у щирості її намірів.

– Ні, ти діяла навмання. Хотіла потім побачити що з цього вийде? Зрозумій, це не вдалий час для прояву героїзму. Ти знаєш до яких наслідків міг привести твій необачний вчинок.

– Я була вкрай обережною. – борючись з нестерпним холодом, вона притислася до стіни.

Ніка не розповіла їм про справжній лист від дядечка Реба. Адже пообіцяла Зенону не робити цього. Хоча їй довелося прикласти багато зусиль, щоб придушити це бажання.

Джеліос не знаходив собі місця. Вся ця історія надто стурбувала його.

– Ніко, вони могли вбити вас.

– Ні, Орен не мав подібного на думці. – не досить переконливо висловила вона. – Він прагне, щоб ми всі стали свідками знищення Пеліону.

Зенон не зміг втримати свою злість, його кулак голосно вдарив поверхню столу.

– Не потрібно піддаватися емоціям. – рішуче заявив Максіон. – І ще, до речі, ми маємо набагато більшу перевагу – статуетки засновника Пеліону.