Слава ЗСУ!

– Вгамуйся, Ніко. Не треба його лякати. Рен ще дитина. – вимогливо прошепотів він.

– Я повинна розповісти...

– Ми навіть не знаємо, коли це станеться. Може пройти декілька десятків, а той сотня років.

– Ні, лихо вже наближається. Орен прагне відвернути його.

Ніка не могла зрозуміти чому Джеліос не бажав розповісти хлопцеві правди, чому ж не хотів захистити його від такої великої небезпеки.

– Він хотів убити тебе. Невже ти стала на його бік? Зараз не час щось змінювати. Пам’ятай, нам не можна втручатися.

– Але ж...

– Я пообіцяв повернути тебе до Пеліону. Я дотримаю свого слова! За всяку ціну. – суворо промовив Джеліос, напружено зігнувши пальці на руках.

– Все гаразд? – спитався Рен, оглядаючи занепокоєне обличчя Ніки.

– Так, вибач. – збрехала вона.

– Хвилюватися у такий момент абсолютно нормально. Страх – це частина нас самих. Його не можна позбутися, лише взяти під контроль.

– Що ми маємо робити? – її голос був надто слабким.

– Вхід до підземного тунелю знаходиться в іншій частині міста. Там ми будемо незахищені, тому потрібно якнайкраще замаскуватися. Архон принесе вам накидки. На щастя, мешканці Фердону не здогадуються про існування цього шляху. Найважче буде оминути вартових біля виходу на поверхню. Вони й близько нікого не підпускають до Білої Вежі.

– Чому?

– Це символ нашої боротьби. Проте ходять чутки про наявність іншої причини. Квартет приховує від нас щось вельми вагоме. Гадаю, якщо нам вдасться розрити таємницю вежі, ми зуміємо повалити Квартет.

– То як ми проникнемо всередину? – втрутився Джеліос, уникаючи розпачливого погляду Ніки, яка все ще була на нього ображена.

– Нам не завадить трішки удачі та моєї кмітливості. На нашому шляху постануть лише двоє вартових. Потрібно буде діяти дуже швидко. Я зможу відвернути їхню увагу на короткий час.

– Як ти це зробиш?

– То вже мій клопіт. Вам головне проникнути всередину та повернутися додому, поки вони вас не спіймали. Сподіваюся ви впораєтеся з цим завданням.

– Як щодо тебе? Вони ж не заподіють тобі шкоди?

– Не хвилюйтеся, я скористаюся тим самим шляхом. Вони цього навіть не помітять.

Архон відчинив двері та увійшов до кімнати. Його старе обличчя було вкрите непроникною маскою. А зморшкуваті руки стискали якийсь пакунок.

– Сірого ранку всім. Я приніс одяг.

Рен посміхнувся та привітав його помахом руки.

– Спасибі, ми якраз обговорили план дій.

– От і добре. Тепер нам слід поквапитися. Ранок має прикру властивість – швидко минати. – він розгорнув пакунок та вручив Ніці та Джелу дві коричневі накидки.

Джеліос зненацька повернувся до Ніки та сказав тихим голосом:

– Щоб не сталося ти повинна йти до кінця. Просто знайди портал. Ти зможеш зробити це.

– Ми повернемося разом. На інше навіть не розраховуй.