Слава ЗСУ!

— І батіг наглядача! — додав каппадокієць. — О Гіне-зію, звироднілий афінянине, як принизило тебе довголітнє рабство!

Арторікс залишився випити ще кухоль тускульського вина, щоб дослухати до кінця цікаву розмову за столом.

— Ого!.. — озвався якийсь громадянин, звертаючись до каппадокійця. — Ого!.. Милий мій Едіоку, здається мені, що, прикриваючись сатурналіями, ти підбурюєш рабів на повстання. Чи не хочеш ти прислужитися Спартакові?

— Хай Ереб поглине підлого гладіатора! — закричав якийсь патрицій, розгніваний згадкою про це ім’я.

— Хай у пеклі Мінос дасть йому ериній у подруги! — додав громадянин.

— Хай він буде тричі проклятий! — закричали кілька сусідів каппадокійця.

— Ох які ви хоробрі, які безстрашні! — в’їдливо й спокійно промовив каппадокієць. — Не витрачайте даремно стріл, бо клятий гладіатор надто далеко звідси!

— Присягаюся богами, покровителями Риму! Цей підлий раб смів ображати нас, римлян, і захищати мерзенного варвара!

— Чекай, не гарячкуй! — сказав Едіок. — Я нікого не ображаю, а тим менше вас, славні патриції та громадяни, бо серед вас сидить і мій господар. Я не піду, як і досі не йшов, за Спартаком. В успіх його справи я не вірю, бо проти нього — щасливий, богами улюблений Рим. Та не йдучи за ним, я не вважаю своїм обов’язком ненавидіти і проклинати його, як ви, за те, що він, сподіваючись завоювати свободу собі і своїм товаришам, узявся за зброю і мужньо бореться проти римських легіонів. А говорячи так, я користуюсь тією повною свободою дій і слова, яка надається нам, рабам, протягом цих трьох днів обрядами сатурналій.

У відповідь на ці слова каппадокійця римляни незадо-волено загомоніли, а громадянин — його господар — роздратовано закричав:

— Присягаюся білим покровом богині невинності, я не можу слухати такого!.. Ти б і^енше образив мене, нерозумний слуго, коли б став гудити мене особисто, мою дружину і честь мого дому!.. Благай... благай своїх богів, щоб я після сатурналій не згадав про твої нечестиві слова!

— Він сміє захищати гладіатора!

— Хвалити його мерзенні діла!

— Величати цього найпідлішого розбійника!

— Присягаюся Кастором і Поллуксом!

— О Геркулес!.. Яке зухвальство!..

— Та ще сьогодні, саме сьогодні, коли ми найдужче відчуваємо згубні наслідки його повстання! — вигукнув громадянин, господар Едіока. — Саме сьогодні, коли з його вини на весь Рим не знайдеться сотні, навіть десятка гладіаторів, щоб зарізати їх у цирку на честь Сатурна!

«Ах, яке горе!» — подумав Арторікс, маленькими ковтками п’ючи тускульське вино.

— А втім, існує старовинний звичай, якого завжди ревно дотримувалися, — сказав патрицій, — щоб Сатурнові приносили в жертву людей, бо Сатурн був за походженням пекельним божеством, а не небесним.

— То хай Сатурн принаймні спалить на попіл цього осоружного Спартака — першого і єдиного винуватця такого лиха! — крикнула якась вільна громадянка, уже пурпурова від надміру випитого вина.

— Та ні, присягаюсь усіма богами, — закричав патрицій, підводячись, — ми не допустимо такої ганьби! Добрий Сатурн матиме людські жертви! Я перший подам приклад і передам жерцям одного раба для заклання на вівтарі бога. Гадаю, що в Римі знайдуться побожні люди, які наслідують мій приклад, і Сатурн матиме людські жертви, як і в попередні роки.

Так!.. Чудово! — сумно зауважив господар Едіока. — Але хто дасть нам, народові, улюблене видовище — бій гладіаторів?

— Хто нам це дасть? — підхопило кілька засмучених голосів.

Усі замовкли. Арторікс затулив обличчя руками від сорому, що він так само, як і вони, належить до людського роду.

— Це нам дадуть консули наступного року, наші славетні консули Геллій Публікола і Корнелій Клодіан; вони обидва вирушать навесні проти гладіатора, — сказав патрицій, і його очі заблищали жорстокою радістю. — Вони вирушать з двома арміями майже по тридцять тисяч воїнів у кожній... Отоді ми побачимо — присягаюся Геркулесом Переможцем! — чи зможе цей варвар, що забирає у людей худобу, встояти проти чотирьох консульських легіонів, допоміжних загонів і союзників!

— Начебто легіони, розбиті ним біля Фунді, не були консульськими, — насмішкувато пробурмотів каппадокієць.

— Ого! Між преторським військом і двома консульськими є різниця, якої тобі, варваре, не зрозуміти! Присягаюся божественним мечем Марса, гладіаторів швидко розгромлять, і всі полонені тисячами попадуть прямо до цирку на винищення!

— І ніякого милосердя цим підлим розбишакам!

— О, тоді ми надолужимо те, чого тепер позбавлені! — гладіаторських боїв!