Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Спартак

На світанку Крікс став наполягати, щоб було виконано те, що вони вирішили напередодні. І Спартак наказав своїм легіонам зняти табір і повів їх до Камерина. Туди він, як і передбачав, прибув пізньої ночі, а консул Лентул — на день пізніше.

Консул, це дуже обізнаний у воєнній справі, пройнятий зарозумілістю латинського патриція, вважав неймовірним, щоб чотири римські легіони — двадцять чотири тисячі воїнів разом із дванадцятьма тисячами допоміжного війська — не розгромили за чотири години шістдесят тисяч гладіаторів — це безладне, погано озброєне збіговисько, без честі, без віри, без дисципліни.

Тому, зайнявши вигідну позицію на горбах і виголосивши перед своїм військом бундючну, хвальковиту промову, що мала запалити серця легіонерів відвагою, він наступного дня зав’язав бій зі Спартаком. Спартак мудро зумів використати свою перевагу в кількості і менш ніж за три години бою майже з усіх боків оточив консула. І хоч з якою надзвичайною мужністю билися римські легіони, вони змушені були відступити, щоб уникнути удару з тилу.

Спартак вправно скористався з цього вагання противника. Він своєю одчайдушною хоробрістю так запалив гладіаторів, що ті навально кинулися на римлян, прорвали їхні лави і розгромили вщент, захопивши при цьому табір і обоз.

Радість нової блискучої перемоги, та ще й над одним з консулів, була, проте, для Спартака отруєна невідступною згадкою про другого консула, Геллія, який за цей час міг напасти на Еномая і вирізати його військо.

Тому другого дня після битви при Камерині він звелів зняти намети і рушив назад, до Аскула. Поперед війська, як звичайно, вислав численні загони кінноти під командуванням найрозсудливіших начальників, щоб вони приносили йому звістки про ворога.

Відпочивши біля Аскула, військо наступного дня вирушило в дорогу. Під Требулом до Спартака з’явився начальник усієї кінноти Мамілій зі звісткою про те, що Еномай став табором біля Нурсії, а Геллій, довідавшись, що від війська гладіаторів відокремився десятитисячний загін, поспішно вирушив проти нього, щоб знищити його на місці.

Давши відпочити своїм легіонам тільки шість годин, Спартак опівночі вирушив з Требула і через суворі скелі Апеннін попрямував до Нурсії.

За цей час консул Геллій Публікола прибув туди вночі з двадцятивосьмитисячним військом і на зорі напав на Еномая. Безрозсудний германець прийняв цей нерівний бій.

Жорстокою і кривавою була битва. Обидві сторони билися з однаковим завзяттям і понад дві години жодна з них не переважала. Та незабаром Геллій повністю розгорнув своє військо й оточив обидва германські легіони. З флангів на них насідала легка римська піхота, далматинські пращники вдарили з тилу, і незабаром германці були міцно затиснуті в кільце смерті. Побачивши, що надій на порятунок немає, вони вирішили загинути смертю хоробрих і, шалено б’ючись ще понад дві години, полягли всі, завдавши римлянам величезних втрат.

Одним з останніх упав Еномай. Він власноручно убив одного військового трибуна, одного центуріона, силу-силен-ну легіонерів і з незрівнянною хоробрістю, поранений, уперто бився один серед навалених навколо нього трупів, аж поки не впав, уражений одразу багатьма мечами в спину. Він дико застогнав і впав поруч Евтібіди, яка впала раніше.

Але тільки-но закінчилася ця битва, хрипкий звук бук-цин, що означав сигнал до атаки, сповістив переможців про наступ нового противника.

То був Спартак. Щойно прибув він на поле бою. Хоч його легіони були стомлені важкою дорогою, він розгорнув їх бойовим строєм і, проходячи між рядами, палкими словами закликав помститися за загибель поневолених братів.

Консул Геллій зробив усе можливе, щоб перешикувати свої когорти, і, слід сказати, вони надзвичайно швидко з’єднали й повернули фронт назустріч новому ворогові.

Почалася битва, ще запекліша від попередньої.

А в цей час на полі недавнього бою вмирущий Еномай глухо стогнав, зрідка вимовляючи ім’я Евтібіди. Оскільки нова битва відтягла римлян убік, то місце побоїща германців спорожніло, і серед вкритого трупами поля лиш де-не-де чулися слабкі зойки, болісні крики поранених і конаючих.

Кров струменіла з численних ран богатирського тіла Еномая, але його серце ще билося. В той час, коли в агонії він кликав кохану дівчину, вона підвелася з того місця, де впала. Видерши шмат туніки вбитого контубернала, вона перев’язала собі ліву руку, що була досить тяжко поранена. Геллій напав на них так несподівано, що Евтібіда не встигла перебігти до римлян або втекти кудись із поля бою, і тому змушена була взяти участь у битві. Діставши першу рану, вона вирішила за краще впасти між трупами, наваленими Еномаєм, і вдала із себе мертву.

Попередня
-= 138 =-
Наступна
Коментувати тут.


Ваш коментар буде першим!