Слава ЗСУ!

У той же час Красс послав два легіони і шість тисяч стрільців з лука в обхід правого флангу Крікса. З несказанною швидкістю видерлися вони на узгір’я навколо горба, де стояв резерв гладіаторського війська, перебігли через вершину горба і півколом напали на п’ятий і шостий легіони. Тоді гладіатори, наскільки дозволяла місцевість, розтягли своє праве крило в бойову лінію. Таким чином, обидва фронти гладіаторів утворили дві' сторони трикутника, основою якого було море, а вершиною — горб. Розгорілася страшна, жорстока битва.

Красс дивився на вправний обхідний маневр Мессем-брія і Гранденія — командирів п’ятого і шостого легіонів — і вирішив продовжити його до повного оточення гладіаторів. Він бачив, як спритно скористався Скрофа з помилки Онація, і тепер кинув в обхід лівого крила: не тільки залишки своєї кінноти, а ще й два легіони і наказав їм зовсім оточити гладіаторів.

Так, незважаючи на незвичайну хоробрість тридцяти тисяч людей проти вісімдесяти тисяч, менш ніж за три години шість легіонів Крікса, оточені з усіх боків, були безжалісно порубані на шматки.

Завзято бився Крікс. До останньої хвилини він сподівався на прихід Спартака. Побачивши, що більшість його товаришів полягли, він спинив коня — то був третій кінь, бо два вже були вбиті під ним, — і обвів поглядом, сповненим безмежного відчаю, жахливе побоїще. Гарячі сльози потекли по його щоках. Він подивився туди, звідки мав прийти Спартак, і тремтячим голосом пристрасно промовив:

— О Спартак!.. Не прийти тобі вчасно врятувати нас чи помститися за нас!.. Як гірко тобі буде, коли побачиш жалюгідну загибель тридцяти тисяч найвідважніших твоїх товаришів!

Лівою рукою він рішуче стер з обличчя сльози і, повернувшись до своїх контуберналів (Евтібіди серед них не було з самого початку битви), голосно і спокійно промовив:

— Брати!.. Настав час помирати!

І, піднявши багряний від римської крові меч, пришпоривши коня, він помчав на маніпулу піших легіонерів, які з боєм оточували вже останній десяток поранених, понівечених гладіаторів. Розмахуючи над головою страшним мечем, він громовим голосом закричав:

— Гей ви, хоробрі римляни! Ви сміливі, коли вас троє проти одного! Ану, тримайтеся! Йду на смерть!

Крікс і четверо його контуберналів, врізавшись у ряди римлян, почали валити їх на землю, топтати кіньми, вбивати так, що вісім-дев’ять десятків римлян ледве могли захищатися від їхніх могутніх ударів. Спочатку легіонери похитнулись і трохи відступили, але коли до них приєдналися групи нових бійців, вони оточили п’ятьох гладіаторів. Їїхні коні попадали вбитими від ударів численних мечів. Піші гладіатори билися з небаченим завзяттям. Римляни напали на них з jcix боків і незабаром покінчили з ними. Упав і Крікс. Його тіло було суцільною раною; Падаючи на землю, він обернувся до римлянина, який вразив його в спину, і пронизав мечем, потягши за собою. Лезо так і лишилося в грудях легіонера, і Крікс, не в силі його висмикнути, вражений пущеною зблизька стрілою, прошепотів:

— Хай усміхнеться тобі..; о Спартак... перемога...

І зімкнув уста. Другий легіонер кинув у його зранені груди дротик і закричав:

— Тим часом приймай поразку і смерть!

— Присягаюся богами! — вигукнув якийсь ветеран,—

Ніколи, у всіх війнах Сулли, не бачив я людини більш

живучої!

— Погляньте, — вказав інший на трупи римлян, які лежали навколо Крікса. — Скільки він забив наших, хай Ереб поглине його душу!..

Так за три години закінчився бій біля Гарганської гори, де полягло десять тисяч римлян і тридцять тисяч гладіаторів.

Тільки близько восьмисот гладіаторів, майже всі поранені, потрапили в полон. За наказом Красса вони були присуджені до розп’яття вздовж шляху, яким римляни мали йти звідси наступної ночі.

Після полудня Красс звелів спалити трупи римлян, а потім побудувати табір, оточивши його глибоким ровом. 1 тут же попередив трибунів і центуріонів, щоб тримали легіони й когорти готовими до виступу в похід опівночі.

У невимовній тривозі чекав Спартак увесь день і ніч вістей од Крікса. Але ніхто не з’явився. На зорі він вирядив до Сіпонта двох своїх контуберналів, кожного з сотнею вершників, зібрати відомості про Крікса і про ворога. Він зробив це ще й тому, що його бійці, виступаючи з табору, взяли лише на три дні продовольства і на кінець цього дня вже залишилися без харчів.

Коли перший контубернал Спартака прибув до Сіпонта, він страшенно здивувався, побачивши спорожнілий табір. Не знаючи, як бути далі, що подумати, він зачекав другого контубернала, щоб з ним порадитися. Поки вони нерішуче стояли на місці і радилися, до табору на загнаних, вкритих пилюкою конях примчали двоє контуберна-лів, яких Крікс при першій появі римлян послав назустріч Спартакові. Адже він, повіривши словам Евтібіди, думав, що Спартак уже кілька годин був у дорозі, і тому хотів прискорити його прихід.