Слава ЗСУ!

Протягом двох тижнів він створив чотири нові легіони, і коли виступив у похід, то вів проти Спартака майже сто тисяч бійців.

Тим часом Спартак почав переговори з відомими кілі-кійськими піратами, які плавали на своїх кораблях Тір-ренським морем. Він пропонував їм переправити його військо до Сицилії, обіцяючи за цю послугу тридцять талантів, — усе, що було в скарбниці гладіаторів, хоч їм і приписували страшенне грабіжництво.

Але корсари, згодившись на це і навіть одержавши від Граніка, який вів переговори, десять талантів завдатку, втекли вночі перед від’їздом гладіаторів. Можливо, вони побоялися помсти римлян за допомогу їхньому ворогові.

Поки гладіатори дивилися зі свого табору на вітрила розбійницьких кораблів, що вже були на відстані кількох миль од узбережжя і поволі зникали за обрієм, до табору примчала маніпула дозорців і сповістила про прихід Красса.

Гладіатори мерщій озброїлись і розташувалися в бойову лінію проти нежданого ворога. І раніш ніж римські легіони встигли стати до бою, перша лінія війська Спартака, перші шість легіонів навально напали на римлян і дуже розладнали їхні ряди.

У другій лінії фракієць розташував чотири легіони, а з боків — по чотири тисячі кінноти.

Два легіони лишилися в Темесі, куди Спартак, на випадок поразки, думав відвести все військо і там чекати слушного часу для відплати. Можливо, він знайшов засіб, як вийти зі скрутного становища.

Перед початком битви Спартак попередив начальників шести легіонів, з яких складалася перша лінія, що коли вони будуть змушені відступити, то хай засурмлять у бук-цини і тільки після цього їхні трибуни, центуріони і де-куріони хай виводять своїх бійців у проміжки другої лінії.

Кілька годин тривала битва. Обидві сторони билися з однаковим завзяттям і впертістю. Та ось о першій годині опівдні Красс увів свіжі легіони і розтягнув фронт праворуч і ліворуч. Тоді Гранік, який керував боєм, дав наказ відступити, щоб не бути оточеним з флангів. Завдяки вправності та енергії командирів цей відхід відбувся швидко і в порядку. Через проміжки другої лінії перша лінія пройшла в тил.

Римським легіонерам здалося, що гладіатори тікають. Вони кинулися за ними і опинилися віч-на-віч з лінією свіжих бійців, які зустріли їх таким могутнім ударом, що примусили безладно і з величезними втратами відступити.

Марк Красс змушений був сурмити відбій, послати вісім інших легіонів і починати нову, ще важчу битву. Потім він увів ще два легіони, один — праворуч, другий — ліворуч, щоб обійти гладіаторське військо. Та на обох флангах кіннота Спартака звела нанівець намір римського полководця.

Тим часом Гранік зібрав на схилі горба від Темеси і знову вишикував у бойовий порядок шість перших легіонів, і, коли Красс пустив у наступ свою кінноту, Спартак зміг відійти за лінію Граніка, яка знову була спроможна битися проти римських загонів.

Так, б’ючись і відступаючи двома лініями по черзі, гладіатори надвечір відійшли до мурів Темеси, і Марк Красс ніяк не зміг скористатися зі своєї переваги в силі. Він звелів своїм легіонам відійти.

Зупинившись біля підніжжя горбів, що оточували Темесу, Красс сказав квесторові Скрофі:

— Мерзенний гладіатор, підлий гладіатор — називай його як заманеться... але слід визнати, що цей триклятий Спартак має багато таких рис, які потрібні, щоб стати великим полководцем.

— Скажи просто, — з гіркотою, тихо відказав Скрофа, — що Спартак — звитяжний, мудрий, досвідчений, прекрасний полководець.

Так закінчилася ця битва, що тривала понад сім годин. Гладіатори втратили шість тисяч убитими, римляни — сім.

Та це не завадило Крассові оголосити себе переможцем, бо ж Спартак відступив і замкнувся в Темесі. Красс написав до Сенату, що сподівається закінчити цю війну за двадцять — тридцять днів, що гладіатора оточено так, що він уже не зможе втекти.

А Спартак за мурами міста, заздалегідь обведеними широким ровом, був насторожі, дбав про оборону і обдумував, як вирватися з облоги.

Він суворо заборонив городянам під будь-яким приводом виходити з міста і поставив біля брами й на мурах пильну варту.

Цей наказ дуже налякав жителів Темеси: вони вже передбачали всі небезпеки й злигодні довгої облоги і оточення з моря. Вони гадали, що Красс саме так зробить, і заздалегідь уявляли собі всі жахи голоду.

Спартак скористався з їхнього переляку. Коли правителі міста звернулися до нього за дозволом покинути місто, обіцяючи дати зброю, продовольство і гроші, він відповів їм, що єдиний засіб уникнути жахів облоги й голоду — віддати всі їхні рибальські кораблі і човни. Крім того, послати на берег, де стоїть його кіннота і три піші легіони, всіх корабельних майстрів, які є в місті, і дати їм також скільки потрібно дерева, щоб збудувати невеликий флот і ним переправити військо до Сицилії.