Слава ЗСУ!

Курульне крісло — почесне крісло у давніх римлян, на якому сиділи спочатку цар, а потім вищі службові особи.

Ланіста — учитель гладіаторів, а також власник школи гладіаторів.

Лари — римляни вірили, що душа людини не вмирає разом з тілом, а продовжує жити в домі, беручи участь у долі людини. Ці душі померлих предків називалися ларами, або манами, а також пенатами (тому що вони жили у внутрішній частині дому, по-латині «пенетралія»). Лари вважалися покровителями родини. Під час важливих подій у житті родини (при народженні дитини, під час весілля, при від’їзді або поверненні з мандрівки) ларам приносили жертву. Не тільки кожна родина, але й кожна місцевість мала свого лара. На перехрестях стояли невеликі святилища, присвячені ларам.

Латіклава — тога білого кольору з пурпурною смугою — одяг римських сенаторів.

Лацій — область усередині Італії, населена латинянами. Рим спочатку був одним з міст Лацію, але в IV ст. до нашої-ери підкорив собі всю область.

Легіон — найбільша одиниця війська в Давньому Римі — в п’ять-шість тисяч чоловік. Легіон ділився на десять когорт.

Лівій Друз — римський народний трибун; він хотів відновити закони Гракхів про наділення селян землею, про зниження цін на хліб. Він вніс також пропозицію, щоб римські союзники одержали права римських громадян. Але реформи його не були проведені, тому що Сенат виступив проти них. Друз за кілька днів до голосування його пропозицій у Сенаті був убитий.

Ліктори — почесна варта вищих службових осіб у Римі. Вони йшли попереду службових осіб, розчищаючи перед ними шлях. За їхнім наказом хапали злочинців і карали їх. Знаком їхньої посади були фасції — зв’язки прутів із вкладеною всередину сокирою.

Лорарій — цирковий служитель. Лорарій (від лора — ремінь) захльостував ремінною петлею труп гладіатора і витягав його з арени.

Лукрецій Тіт Кар — знаменитий римський поет-матеріаліст, який жив у І ст. до н. е. Він написав велику поему «Про природу речей», де виклав учення філософа Епікура, послідовником якого він був.

Лукулл Луцій Ліціній — римський полководець, жив у І ст. до н. е., вів вдалі війни з Мітрідатом Понтійським. Останні десять років життя провів у своїй прекрасній віллі, де прославився марнотратством і особливо розкішними бенкетами.

Мамертінська в'язниця, або Тулліан — в’язниця у Римі, що призначалася для державних злочинців.

Манігармор — за віруваннями германців, страшний пес, на зразок Цербера у греків, який роздирав у пеклі (Ніфльгеймі) тіла грішників.

Маніпула — назва роти у римському війську. Легіон (п’ять-шість тисяч воїнів) ділився на 10 когорт, когорта — на 3 маніпули.

Марій Гай (156—86 рр. до н. е.) —римський полководець, син селянина. Марій завдяки своїм винятковим воєнним здібностям, почавши з простого легіонера, дійшов до вищих посад. Був претором в Іберії (Іспанії). Переміг нумідійського царя Югурту, розбив варварів — кімврів і тевтонів. Вів боротьбу за владу з Суллою. Був вигнаний з Італії. Повернувшись, жорстоко розправився зі своїми противниками і помер через кілька днів після того, як був сьомий раз обраний консулом.

Марс — бог війни у римлян. Спочатку вважався богом весни, покровителем стад; його ім’ям був названий перший весняний місяць, березень — «март». Весняні свята на честь Марса супроводжувалися воєнними танцями. За стародавніми римськими сказаннями, Марс вважався родоначальником римського народу, як батько Ромула і Рема — легендарних засновників Рима. Одне з його імен було Квірін, звідси квіріти — загальна назва повноправних римських громадян.

Марс Гіперборейський— тобто північний. Бог війни у фракійців.

Марсове поле — присвячена Марсу частина рівнини поблизу Рима на лівому березі Тибру. Тут відбувалися змагання на бойових конях на честь Марса, а також народні збори. Марсове поле служило місцем поховання найславетніших римських діячів.

Матрона — заміжня знатна римлянка.

Мегера — те саме, що Еринія або Фурія.

Медея — у грецькій міфології чарівниця, дружина героя багатьох міфів Язона. Покинута чоловіком, убила своїх дітей. Її образ багато разів був використаний у драматичній літературі старих часів.

Меркурій — бог, який супроводжував, за деякими міфами, душі померлих до обителі мертвих. Пізніше — бог-покровитель торгівлі й мореплавства.

Меценат — римський діяч і письменник часів Августа, першого римського імператора (І ст. до н. е.). Згодом ім’я Мецената стало загальним і визначало багатого покровителя художників та поетів.

Мідгард — за германськими переказами, величезна гадюка, яку бог Одін утопив у морі. Вона там збільшилася до велетенських розмірів і оточила всю землю. Мідгард вважалася також божеством пекла.