Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Спартак

Десять днів повільно рухалася ця процесія. У кожному селищі, в кожному місті приєднувалися все нові люди, збільшуючи урочистість і пишноту процесії. Рівної їй до того часу ще не бувало.

Близько десяти тисяч римлян вийшли з міста на Аппі-їв шлях назустріч похоронній процесії.

Коли кортеж досяг Капенської брами, розпорядник, призначений Сенатом для керівництва церемоніями, почав давати лад цій безлічі людей, щоб ще збільшити пишноту похорону. Після кількох годин упорядкування процесія вступила до міста в такій послідовності: попереду всіх, у супроводі дванадцяти лікторів у чорному вбранні, йшов десігнатор, тобто розпорядник похорону. За ним — група музик, що фали на довгих похоронних флейтах. Далі йшло, понад п’ятсот одягнених у траур плакальниць. Вони заливалися сльозами, голосили, рвали на собі волосся і на весь голос прославляли подвиги та чесноти покійного.

І оскільки десігнатор попередив плакальниць, що для цього похорону державна казна не пошкодує грошей, то сльози, що лилися за Суллою, були безутішними, плач, здавалось, ішов від самого серця. Чесноти екс-диктатора Риму були, за словами плакальниць, такими, що всі чесноти Ка-мілла і Цинцинната, Фабриція і Фабія Максіма, Катона і Сципіона разом узяті, були менші, ніж в одного Сулли.

За плакальницями йшла нова група музик і сповнювала простір сумними мелодіями. За ними понад дві тисячі легіонерів, громадян і відпущеників Сулли несли понад дві тисячі нашвидку виготовлених золотих вінків, дарів від друзів, міст і легіонів, що за нього воювали.

Потім ішли віктімарії, які мали зарізати біля похоронного вогнища улюблених тварин померлого.

За віктімаріями слуги несли зображення предків Луція Корнелія Сулли, трофеї його переможних битв у Греції, в Азії, в італійських війнах, заслужені ним бойові нагороди.

Потім ішла нова група музик, а за нею — Метробій, загримований так, щоб найбільше бути схожим на покійного друга. Він був одягнений у його вбрання, мав його відзнаки. Йому було доручено роль актора, який мав зображати покійного таким, яким той був за життя.

Зразу за Метробієм, на якого з пожадливою цікавістю дивилися юрби глядачів, обабіч шляху наймолодші й най-міцніші сенатори по черзі несли на плечах суціль оздоблені золотом та самоцвітами ноші. На ношах покоїлося тіло Луція Корнелія Сулли, покрите найкоштовнішими імператорськими регаліями. Слідом ішла дружина, діти, племінники та інші найближчі родичі, улюблені слуги, всі в жалобі, сумні, вбиті горем.

За родичами йшли, супроводжуючи тіло переможця Мітрідата, всі колегії римських жерців.

Позаду жерців були Сенат, вершники, найзнатніші патриціанки й городянки, далі — незліченна юрба,службових осіб, городян, а за ними — слуги й раби покійного. Слуги вели бойового коня й інших коней Сулли, собак і різних тварин, яких він любив. їх мали принести в жертву під час спалення тіла.

Процесію замикали легіони, що воювали під командуванням Сулли — велике і добре дисципліноване військо. Все це разом являло собою видовище, величне і страхітливе для простого люду, більшість якого, стоячи вздовж шляху, дивилися на процесію з обуренням і злобою.

Процесія пройшла у Форум, де в курії прямо проти ростри стояв саркофаг Сулли.

Тут оратори — Публій Сервілій Ватій Ісаврік, консул Катулл і Помпей Великий — виголошували надгробні промови. Вони всіляко вихваляли подвиги і чесноти покійного, які можна тільки уявити. Навколо розносився стогін, ридання всіх тих, що за життя Сулли звали себе його прибічниками і належали до партії олігархів. Тепер усі ці люди побоювалися ослаблення своєї партії.

Потім процесія в такому ж порядку вирушила до Марсового поля.

Там усе вже було приготовлене для похоронної церемонії. Ноші поставили біля вогнища; Валерія, за звичаєм, закрила очі чоловікові і, поклавши йому в рот мідну монету, яку померлий мав віддати Харонові за переправлення своєї душі через хвилі Ахеронту, поцілувала в губи і промовила належні слова: «Прощай. І ми всі підемо за тобою по черзі, визначеній природою».

Тоді всі музики заграли похоронні мелодії, під звуки яких віктімарії зарізали численних тварин, кров яких, змішану з молоком, медом і вином, розбризкали навколо по землі. Потім ті, що стояли ближче, почали кидати на вогнище мазі, олії, пахощі, ароматні речовини, а також численні вінки з квітів і лавра. Скоро ними було засипано не тільки вогнище, а й великий простір навколо. В той же час гладіатори школи Сулли, крім Арторікса, якому, на прохання Спартака, Валерія наказала залишитися в Кумах, почали бій навколо вогнища. Невдоваі вони всі були мертві, бо в похоронних боях не годилося дарувати життя нікому з цих нещасних.

Попередня
-= 53 =-
Наступна
Коментувати тут.


Ваш коментар буде першим!