Слава ЗСУ!

— А я й не знав... – Боксер не зовсім добре знав і те, звідки знає цього Женю, але така цікава новина з минулого мала стати для нього сигналом, до дій – тримати друзів близько, а ворогів ще ближче. Тому вирішив не акцент-тувати уваги на дрібницях. І погодився із Женею, коли той спробував змінити тему, а саме, як тільки з'явилися на столі чарки, взявся відкривати пляшку. – Давай ворушись.

Тим часом Гена організував нашвидкуруч закуску, дістав попільничку, запальничку й сів із хлопцями за стіл. Чарка за чаркою, сигарета за сигаретою, так поволі зав'язалася змістовна розмова.

— Я, до речі, встиг сьогодні в міліції побувати.

— Ну, і чого ж тебе відпустили? Знову Степанович посприяв?

— А хто ж! – Друзі не вперше обмінювалися такими фразами. Скла-далося враження, що все одне про одного вони знають. Хто куди в які історії встрявав, і як з них виплутувався. Хто кому і в чому допомагав, і що йому за це винні. Хоч у Гени боржників не так багато, більше він завинив – до того ж компанії злих і недобрих людей, тому було цікавіше вести облік тих, кому колись допоміг боксер. Він знав, що боксер сміливо може покладатися на тих людей, якщо йому самому знадобиться допомога. Добре він знав і те, що може покладатися на боксера і на тих, на кого покладається боксер. Одним словом, поки боксер його найкращий друг, компанія злих і недобрих людей йому не загрожує. – Потім ще й заяву забрали.

— Що це за історія – я щось пропустив?

— Та це я так Женьку допомагав.

— То ця хвойда на тебе заяву написала?! Я не знав, що так буде... Толя, я перед тобою в боргу.

— Хіба це вперше. Мені не звикати.

— А ну-ну, що за хвойда. Давай усі подробиці викладай.

— Тут навіть нема, що розповідати. Треба було поговорити з однією так, щоб дійшло. А бачиш, воно то дійшло, тільки з запізненням. Їй ще, мабуть, захотілося показати, яка вона крута – може піти в міліцію. А головне: заяву написала, що я її побив. Уявляєш?!

Хлопці весело зареготали, уявляючи, що було б з бідною дівчинкою, якби він і справді приклав до неї свої кулаки. Мабуть, саме цей регіт і розбудив у спальні Риту, яка заснула за час їхніх посиденьок. Рита прокинулася і почала прислухатися, чи не скаже боксер щось зайве.

— В неї ще, мабуть, свідки знайшлися.

— Свідків не було – я про це попіклувався. Не міг же я... – Толик продовжував сміятися й жартувати, але раптом його змусила замовчати поява Рити на кухні. Ніби вона нікого й не помітила, зайшла в самій лише ковдрі, взяла сигаретку зі столу й присіла на коліна коханому.

— Прикури...

А Толик думав, що Гена її погано знає. Можливо, йому саме манери гейші в ній і подобалися – завжди доступна, завжди готова. Толик розумію-чи, що як би ним не крутила Даша, якби вона от так от з'явилась у ковдрі на голе тіло посеред його друзів, то так би закрутилася!

Кожного разу, коли та ковдра з Рити хоч трішки сповзала, боксер готовий був гримнути на неї і відправити назад у спальню. А Гену така ситуація тільки забавляла: яка ж у нього дівчина розкута! І випити може, і курить не менше, ніж він сам – ідеальна суміш переваг для його майбутньої дружини. Не зрозуміло тільки одне: маєш таку дівчину – май хоч щодня – тільки навіщо з нею одружуватися?