Слава ЗСУ!

- Я впевнена, - почала з насолодою, насолодою від втілення своєї злості, говорити Емеріта, - ти знаєш, чому це відбувається і чим ти це заслужив, а ти це заслужив, так, - вона просто впивалася в очі барина, відчуваючи задоволення від його страху, який сприймала за повагу та смакуючи те, що буде далі. - І раз ти це заслужив, - тихо та майже торжественно сказала вона, - то і покарання не мусить довго чекати. 

Вона взяла його за праву руку та витягла її перед барином, долонею вниз, з витягнутими вперед пальцями. Бідолаха хотів було щось ска..ні, не сказати, з кольчужною перчаткою в роті він міг тільки мичати, і він хотів промичати щось про те, що це все помилка, і що його неправильно зрозуміли, та страх був таким, що він навіть не намагався пручатися, коли Емеріта витягнула його руку вперед. Вона взяла його руку, а точніше вказівний палець в свій кулак, поглядом вказала Вольхланду, щоб той тримав барина міцніше. Вольхланд заліз на ліжко, ставши туди на ноги, в брудних від гною, глини та сіна чоботях. Де додало Емеріті додаткової насолоди від помсти. Вона була впевнена, що Вольхланду також. І була права. Ставши на ліжко, Вольхланд впер одне коліно в потилицю барину, обхватив його лоб рукою та вдавлюючи таким чином череп барина в своє коліно. Вільною рукою Вольхланд завів вільну руку вже барина , яку не тримала Емеріта, йому за спину, щоб той мав якомога менше змоги ворухнутися. Барин же не мав жодної гадки, що буде далі, але вже подумки прощався з життям, майже втративши всю свою волю. І раптом Емеріта засунул кінчик свого ножа прямо під ніготь барина, впившись і війшовши в корінь нігтя майже що на сантиметр. Барин, якби мав змогу, заволав від болю так, як ніколи не волав, але кольчужна перчатка Вольхланда, яка ще глибше залізла йому в рот, не дала крику вирватися з грудей. Барин майже що не бився в конвульсіях, стримуваний Вольхландом, в той час як Емеріта терпляче чекала, допоки той трішки не заспокоїться. На це пішло десь біля хвилини, допоки шок від такого пронизуючого болю трішки не спав і в очі барина повернулася свідомість. Який він же слимак, подумала про себе Емеріта. Добре, що їх ніхто не турбує з прислуги чи охорони, тому що саме солодке ще попереду. Коли барин трішки заспокоївся, вона просто-напросто провернула ніж навколо своєї осі таким чином, щоб майже повністю, з м’ясом, вирвати ніготь барина, залишивши при цьому глибоку січену рану на самому пальці, майже пошматувавши фалангу, на якій був ніготь, надвоє. Обличчя барина зовсім побіліло від болю, очі, здавалося би, зараз вілізуть з орбіт, а з рота потекла кров, так як намагаючисбь кричати від болю, а потім звати на допомогу він почав ломати зуби об кольчугу перчатки, перемішуючи в роті слину, кров та частки зубів. Емеріта же з насолодою дивилася на цей біль, відчуваючи, як вся злість, все роздратування поведінкою барина, його зневагою до них, а значить - і до Короля, до Короля, який дбає про всіх, залишає її, як залишає свідомість очі барина, який від болю майже вирубився і обмяк, як тюк якогось сіна. Емеріта відчувала зараз чисте, майже ні з чим незрівняне задоволення. Все як вчили в Академії при Казармі - образа Пальця, зневага до Пальця завжди мусять бути покарані, бо образа і зневага Пальця - це образа і зневага Короля, а таке ніколи не прощається. Ось і вона не простила. А тепер можно і поїсти - Емеріта відчула в шлунокові позиви до їжі, тепер і апетит вернувся, тепер хочеться навіть випити вина. Вона подивился на Вольхланда, який брудними, в багнюці, сапогами, сидів на чистій, більш-менш чистій, постільній білизні і витирав об неї і об барина підошви. Той же валявся без свідомості, з пальця струмилася кров, сам палець був раз и назавжди спотворений. А із роту чіткою червоною цівкою також текла кров. А тепер, подумала Емеріта, можна і поїсти. Як же вона зголодніла.