Слава ЗСУ!

Минуло декілька годин, сонце вже починало сідати за горизонт і Ветреоген і його товариші чудово розуміли, що треба починати думати про стоянку. Так, вони йшли так швидко як могли, але Енеїді і дитині треба можливість відпочити від постійної темряви і духоти накритої повозки, дати їм можливість, принаймні Енеїді, хоча би трохи розім’ятися і розвіятися думками, зважаючи на те, що вона недавно родила, і потім віддала свою дитину на смерть, щоб врятувати чужу, хоч якой важливой вона не була. Ветреоген і інші чудово знали, що якщо не давати хоч якоїсь нагоди розвіятися, все це може призвести до сильного материнського смутку, наслідки якого ні для Енеїди, ні для дитини, ні для групи, ні для їх місії не буде добре. Енеїда трималися, показувала стійкість, але кожен раз, як рано вранці вона знову залазила з Алдаріком під тенет, Ветреоген бачив на її обличчі біль, біль, який в темноті, в відірваності від інших, хоча вони наче були зовсім поруч, в відірваності від нього, розростався до таких розмірів, що ставав майже фізичним. За інших умов до цього могло бути інше ставлення, але зараз такий стан міг зіпсувати її молоко і боком вийти дитині. 

На таких важливих дорогах приблизно кожні 5-6 годин шагу їхньої швидкості можно було зустріти досить добре облаштовані з’їзди для стоянок таких осьо мандрівників, як вони. Там зазвичай було місце для вогнища та декілька досить простих та міцних лав для сидіння та їжі. Більш пізньою весною, літом та ранньою осінню там можна було постійно зустріти невеличкі табори торговців, селян, які їхали в місто на ярмарку і так далі. Але зараз, в такий період, на дорозі було досить малолюдно, принаймні, було дуже мало тих, кому би такий з’їзд зі стоянкою став би в нагоді, тому минулі два дні Ветреоген і інші відпочивали без додаткової, в цих умовах - зайвої, компанії. Це дозволяло почувати на відпочинку себе більш вільно, а Енеїді давало більше часу розвіятися, допоки Ельріка та її чоловік Ерланд приймали на себе обов’язки по догляду за дитиною. В ці декілька годин Ветреоген і Енеїда недалеко заходили в ліс, сиділи поруч, дивилися на небо, Енеїда плакала, а Ветреоген мовчи її обіймав, розділяючи кожну мить і кожну частицю її болю, їх болю. Потім вони єдналися один з одним, верталися назад та лягали спати в невеличкій палатці, облаштованій спеціально для них та розмовляли, допоки не засинали. Наступного вечору все повторювалося знову. І, напевне, повториться ще не раз, допоки весь біль не піде. 

Ветреоген обернувся до Ерланда і спитав, як він думає, коли вони минули останній з’їзд і чи треба зупинятися у наступного чи у того, що після нього. Сонце зараз сідало рано, і їм треба було облаштувати табір до того, як стане темно. Ерланд відповів, що минуло десь дві години з того часу, як вони минули останній з’їзд, тому наступний буде десь через 2-3 години. Ельріка і Волтранг майже водночасно сказали, що треба зупинятися у наступного з’їзду, щоб встигнути розбити табір до настання темряви. Ветреоген мовчки кивнув, їх думки згоджувалися з його думками, добавити тут було нічого. 

Дійсно, через кілька годин вони побачили з’їзд, який являв собою відносно невеликий клаптик території, розчищеної галявини, яка знаходилася прямо у дороги і на якій міг заночувати будь-хто, тільки лише за одної умови- не більше однієї ночівлі тут та на найближчих з’їздах. Подібне правило мусило боротися проти безхатьків та таборів циган, ких Король хоч і не дуже вітав, та все ж дозволяв їм жити в межах Королівства, цінуючи деякі їх таланти та вміння, котрим ті навчалися з дитинства. Кожен з королівських патрулів мусив слідкувати за тим, аби ніхто не перетворював з’їзд на місце постійного проживання та робити доклад в місто за стан самих галявин, брудні чи ні і так далі. Король вважав торгівлю кров'ю держави, а тому артерії, по яким двигається кров, мусять бути в порядку. Так само було і зі з’їздом, на який повернув Ветреоген з іншими. Так, яма для мусора була майже повна, але ніякого іншого сміття не було видно, принаймні, якихось полишених грубих скляних пляшок низької якості, які в Королівстві випускалися массово чи іншого мотлоху. Майже що не ідеальна місцина для табору.