Слава ЗСУ!

Нарешті служка пішов, заправивши ліжко, помінявши пальне в кімнатних ліхтарях та прибравши сміття і недоїдки, які скопилися за минулий день. Нарешті Кеобал мав змогу розслабитися і без перешкод подумати про поручене йому Королем завдання. Він втупив свій погляд у вікно, з якого відкривався непоганий вид на столицю, лише непоганий, так як приблизно треть його була перекрита баштами, стінами та прибудовами королівського замку, який своєю площею не поступався великому селу, а вмістити в себе міг жителів середнього міста з окраїн столиці Королівства. Зазвичай краєвид величезного міста, міста, якому не було рівних і яке вміщувало в себе понад три мільйона жителів, його або збадьорувало, або надихало. Але зараз не було ні першого, ні другого. Зараз це був не більше, аніж просто фон його життя, фон, який на даний момент не допомагав, а лише відволікав. Кеобал відложив папери, які зараз не грали для нього жодної ролі, і втупився в стелю, на якій грали тіні від його кімнатних ліхтарів. Так, перший етап, як він і доповідав королю, був вдало реалізований, але він був насправді і найпростішим, особливо якщо брати до уваги, що його розробив сам Король. Тепер був час діяти самому, що зазвичай лише надихало Кеобала, але зараз це більше його сковувало, бо ще ніколи так багато не стояло на кону. 

Він зараз опускався в залу, де зазвичай снідали всі чиновники його рангу. Король вже давно, декілька сторіч тому відмінив таке явище, як сніданок кожного чиновника наодинці, даючи йому тоді можливість відчувати себе чимось вищим за інших. За всіх інших, окрім, хіба що, Короля. Тепер всі вони були розділені на нові ранги, чим вище - тим їх менше, тим вони приближеніші до Короля, і тим самим більш захищені, ніж інші, але в той же час більш беззахисні перед волею Короля. Останнє Кеобал та всі йому рівні розуміли лише тоді, коли досягали такого рівня - інакше Король не робив. Розділяй та володарюй - ось один із стовпів його правління. Його їдальня знаходилася рівнем вище за всі інші, що й не дивно, а сам Король їв в своїй резиденції, щоб не відриватися від державних справ. Хоча Кеобал зазвичай прокидався раніше всіх, але в саме їдальню він намагався прийти найпізніше, так чином наче підкреслюючи свій статус людини, максимально наближеної до Короля. На цей раз він прийшов одночасно з іншим чиновником, керівником іншоземних справ, який в останній час зовсім облінився через те, що Король взяв на себе більшу кількість його справ, залишивши за самим керівником його посаду і формальні обов’язки. Самого керівника це дуже хвилювало, хоча він намагався і не подавати вигляду - зазвичай таких ось непотрібних як він відстороняли від посади, а потім і або садили, або казнили. Ти корисний Королю допоки, допоки ти йому корисний. Інакше нічого приємного тебе не чекало. Принаймні, в більшості випадків. Кеобал з виглядом штивості пропустив керівника іншоземних справ вперед, оцінюючи його стан, та вигадуючи, коли буде до нього краще підійти, виконуючи наказ Короля. Цікаво, спало Кеобалу на думку не в перший раз, він єдиний, хто в цій банці з павуками виконує цей наказ чи ні? А на рівнях нижче? Скільки взагалі подібних ігор ведеться зараз в замці, в середі чиновників різних рангів? Кеобал сів в голові трапезного столу, як людина, яка вважалася зараз найближчою до Короля та її головним помічником. Цей статус, з одного боку, аж ніяк не допомагав Кеобалу в його місії, в місії короля та в тій місії, яку він поставив сам перед собою, з іншого боку - йому легко як нікому почати розмову з будь-ким, викликати його до себе чи навіть почати розпалювати його критикой і образами, готуючи таким чином фундамент для майбутніх дій. Зараз такою дією була підготовка змови, точніше, фальсифікованої змови, змови за наказом Короля, змова, яка мусила виявити та випустити усю погану кров з чиновничого апарату Короля. Цікаво, що така акція проводилася досить регулярно, хоча й не часто, і завжди знаходилися ті, так би мовити - дурнокровці, які на неї велися. Саме тому Кеобал давно для себе вирішив, що твій високий статус аж ніяк не каже нічого про твій розум, лише про твою хитрість та здатність йти по головам, нехтуючи іншими.