Слава ЗСУ!

- Король дуже піклується про наші стосунки із південним, так би мовити, сусідом.

- Ти хочеш сказати, він хоче їх завоювати, - погляд Аннальстайма був таким же сповненим сарказму, як і його слова. Острівна імперія довгий час була непевним союзником Короля, хоча всі високопосадовці чудово знали, що при потребі і можливості, островітяни ставили палиці в колеса завойвницькій машині Короля, таємно, ну як, мабуть вони вважали, що це дійсно таємниця, спонсоруючи противника Короля зброєю, їжею, грошима і іншими потребами війни. Кеобал знав, що Король уже давно присвоюється до початку завоювання імперії, і ці плани близькі до початку їх реалізації, як ніколи. Чудово знав це і Аннальстайм, який без проблем читав між строк дипломатичних доручень Короля.

- Король хоче передати тобі доручення, - сухо відрізав Кеобал, - що саме і як треба сказати дипломату імперії, який недавно заступив в посольство, - минулого відізвали назад, так як Аннальстайму вдалося його купити. Кеобал був впевнений, що подібне було частиною плана Короля, - щоб наші стосунки були максимально корисними. Він сподівається на твій досвід і твій хист спілкування, - тобто, заплутування, обману і провокації, - і хоче, аби ти особисто перший провів із послом тривалу бесіду, в якій буде обговорена подальша співпраця з Острівною імперією, - тобто, треба було прощупати новенького, щоб знати слабкі місця нового посла і зрозуміти, як їх найкраще використати в цілях Короля. - Я ж не помиляюсь, ти з ним вже бачився?

- Так, я був одним із перших, хто зустрів його з корабля, - Аннальстайм повернув вбік і неквапливим кроком підійшов до вікна, згадуючи ту зустріч на корабельній стоянці і обдумуючи свої слова, - якщо чесно, він мені здався бовдуром, але я й сам чудово можу прикинуться тим ще телепнем, якщо потрібно, тому це нічого не значить, скоріш за все. - Аннальстайм повернувся тепер до Кеобала, але залишився на місці, - я привітав його, та ознайомив з тією прислугою, яку виділив йому Король. Він, звісно, від неї відмовився, бо взяв з собою весь необхідний склад помічників і прислуги. Я, зрозуміло, іншого і не чекав, тому навіть не хотів брати зі служок когось з собою, але ж клята дипломатична ввічливість і так далі, в біса її, - не дивлячись на лайку, Аннальстайм був налаштований не зле, а саркастично. Хоча, сарказм це ж один із різновидів злості. -  Я з ним перекинувся кількома словами, так, звичайні дурниці на такому рівні і відправився назад в Замок, залишивши з ним одного із своїх помічників, Ніета, щоб той піклувався про нашого гостя.Так що саме сказав Король, - Аннальстайм кинув різкий погляд на Кеобала, - він сам так рішив чи дослухався, - на цих словах у Аннальстайм трішки скривилися губи, наче видаючи презирство, але зовсім трішки і лише на частинку миті. Але цього було достатньо, щоб Кеобал це помітив, - до твоєї поради? Просто я не розумію, навіщо тратити на цього дипломата зараз хоч якийсь час, так як він лише три дні назад заїхав сюди. Я впевнений, ще не встиг познайомитися з усіма, з ким особам його посади треба познайомитися. Якщо я зараз заявлюся до нього, це може бути розглянути, як поспіх, а поспіх завжди каже про слабкість або дурість, - все таки, наодинці з Кеобалом, Аннальстайм дозволяв собі більше, аніж з іншими, роки їх, так би мовити, дружби, грали якусь роль. Кеобал помічав і це. Також він розумів, що Аннальстайм дійсно хоче дізнатися дещо інше - наскільки Кеобал і Король близькі, і наскільки той має вплив на Короля, якщо на нього взагалі можно мати вплив в звичному значенні цього слова, і який вплив, відповідно, він має на Кеобала. По-іншому, це питання можно було подати так - чи не зійшовся ти з королем настільки близько, що той заліз тобі в мізки, і чи твої слова в минулій розмові були дійсно твоїми чи це були слова Короля. Кеобалу зараз було потрібно парою речень доказати, що це перше, а не друге, як насправді.