Слава ЗСУ!

- Загалом, в таких випадках попереджують, ваш работодавець досить богатий, щоб володіти кількома поштовими воронами, а ця згода все-таки настільки важлива, аби виділити одного з них для того, щоб він попередив про оказію, - верхня губа чоловіка презирливо піднялася, мов він ясно хотів дати зрозуміти, що він думає про такий підхід до угод, голос звучав трохи глумливо, як і трішки глумливості добавилося на обличчя охоронців позаду чоловіка, - але це вже справи наших роботодавців. Не дивлячись на таку, як на мене, неповагу - запізнення без попередження аж на два дні, мій работодавець приказав мені відразу доставити вас до нього, як тільки ви прийдете. На мою думку, забагато честі для тих, хто так відноситься до своєї роботи, - хоча, по легенді Ульрики, їхньої ж вини в цьому якоби запізненні, не було, але всім було зрозуміло, що їх наймачу ніхто не наважиться сказати це в лице, уж надто він важлива людина, а ось самоствердитися за рахунок найманої сили - о, це була поширена практика. Ульрика і Ветреоген грали свою роль, роблячи вид, що ці слова їм дошкуляють і що єдина реакція на такі несправедливі кпини в їх сторону саме та, яку очікують - улеслива покірність, - але я не мій роботодавець. Що ж, мені треба владнати деякі справи, це не займе більше, аніж декілька хвилин, все-таки, збивати чоботи, щоб вас доставити, я не збираюсь, - тепер не тільки верхня губа виражала презирство, а й все обличчя чоловіка. Охоронці за його спиною вже не приховуючи глумливі посмішки, витріщалися на Ельрику і Ветреогена так, що їх погляди було майже що фізично відчутно. Робота у них була нудна, і коли когось так прожарювали на їх очах - їм завжди було весело з цього. Чоловік продовжував, уже сам входячи в роль, так як так випікати наймитів-торговців йому таки доводилося часто, хоча рідко це приносило йому хоч-якесь задоволення, - Тому спустіться до вашого возу, який, я сподіваюсь, вже-таки нормально відлагоджено і він не зламається, поки я буду вести вас до мого роботодавця, і чекайте мене. Це займе декілька хвилин, та, як я вже казав, не ради вас я пошвидше закруглю свої справи, а для мого начальника. Була б моя воля, за такі викрутаси ви би чекали до вечора, - кінець цього монолога-хлиста віддавала таким презирством і ядом, що, здавалося, чоловік зараз смачно плюне на помост, а то і під ноги Ельрикі і Ветреогену, а їм самим захотілось піти помитися, щоб хоч якось очистити себе від такої пакості, яка попала їм в розуми і душі. Охоронці за спиною чоловіка мало не гоготали, бачачи реакцію Ельрики і Ветреогена, яка частково була щира, - реакцію начебто тебе нізащо обмазали лайном. Інші чоловіки на помості - мабуть, теж торгівці або, скоріше за все, їх помічники, з цікавістю дивилися за кінцем промови, не зважаючи на те, що на початку на Ульрику і Ветреогена майже ніхто не звернув уваги - торговці-наймити тут були звичним явищем. А ось кінцівка - кінцівка видалася їм цікавою, уж надто чоловік з ластівкою напроти сердця міг, якщо хотів, втоптати в лайно будь-кого або майже будь-кого. Інші люди на помості спостерігали за таким знущанням чи із заздрістю, бо вони хотіли би вміти так само, чи, якщо були порозумніше і посильніше, дивилися на це як на певні уроки, як треба себе вести з найманими торговцями, які чимось завинились, неважливо, крупно чи ні. Чим саме начебто завинились Ульрика і Ветреоген, вони не особливо розчули, але судячи по реакції чоловіка с ластівкою напроти сердця, начудили вони таки добряче. І дехто дійсно виніс для себе урок, а хтось таки дійсно сповнинвся заздрістю, що і він так не може. От би тоді наймити-торгівці слухались його і слова боялися сказати супроти.