Слава ЗСУ!

- Ти задаєш друге питання, не отримавши відповідь на перше. Так на що мені відповідати і чи відповідати взагалі на перше, раз ти про нього так легко забув?

- Я не забув, - вибухнув Алдарік, вже не можучи стримувати емоції, - ці питання пов’язані один з одним, і відповідь на одне може частково слугувати відповіддю на інше!! Принаймні, - Алдарік величезним зусиллям волі таки зміг взяти себе в руки, - я впевнений в цьому.

- Ну дивись, - спокійно почав чоловік, - відповім я спочатку друге питання, так як воно свіжіше. Достеменно, як ти сказав, невідомо нікому і ніколи, і мені також, хоч мені більше, аніж півтисячі років, і я бачив такі речі, - чоловік захитав головою, наче відчуваючи захват і якесь благоговіння від того, що йому довелося пережити за ці більше ніж 600 років, - що навряд чи і ти побачиш, навіть якщо сам проживеш не менше. Ми можемо констатувати лише наш межу знань стосовно якось об’єкту, галузі, чи ниші, але и не можемо ніколи повноцінно стверджувати, що наші знання - кінечні. 

- Так, я за це знаю, - Алдарік ледве втримався від того, аби не перебити чоловіка, - нас цьому вчать з самого малечка, мене і дітей Ордену - все відносно і так далі, я це чудово знаю. 

- Ну, так якщо знаєш, - чоловік весело і з тим разом так, наче піймав Алдаріка на чомусь, подивився на хлопця, - чому ти такий впевнений в тому, що немає ніяких засобів для того, щоб так подовжити життя - і навіть більше. Те, що, Орден цього не знає, не значить, що таких можливостей немає. Повір, - чоловік знову зробив кілька кроків вбік, наче його переповнювала якась енергія, яка не давала йому можливості просто стояти на місці, - світ повен таких речей, які навіть Король не факт, що в змозі уявити, а, повір - людина він надзвичайна, мабуть, за всі сім з половиною тісяч років більш-менш фіксованої писемної історії така не народжувалась. Принаймні, я не зустрічав згадки за таку в усіх джерелах, за які читав. - У Алдаріка в голові народилося таке дурне, що він, здавалося, не скільки сказав цю думку, а скільки ляпнув 

- А він не може бути трічи міченим? - просто нічого краще в голову йому не прийшло. Чоловік засміявся, але потім обличчя його стало серйозним. - Наскільки мені відомо - ні, принаймні я бачив його торс, і якщо він тричі мічений, він це напрочуд добре приховує, і, якщо чесно, я не бачу в цьому сенса - він би став легендою відразу після народження, хоча всі мічені на це претендують., але все ж таки...тому я не вірю, що він такий. Але як би то не було, маємо, що маємо - не треба вважати, що світ приймає ті межі, в яких ти його бачиш, насправді - нічого неможливого в такому віці немає. Орден знає багато, і дуже трудиться, аби дізнатися більше, але він вже як 400-а років переховується від уваги Короля і не вилазить на поверхню. Тому і не дивно, що їх можливості зараз украй обежені, а сам Король, наскільки я знаю, старається зробити все, аби Орден просто-напросто знищити. - Алдарік з сумом слухав останні слова. Орден - це його все життя, Ветреоген, Енеїда, Волтранг, Демовіл, всі інші - найменше в цьому життя він хотів, аби їх знищили. 

- А щодо твого першого питання - я й не кажу, що він мене обманув, або я щось недогледів і так далі. Просто я кажу, що не вважаю це - помилкою, що я брав участь в його сходженні на трон. Просто розумієш, - чоловік не спіша сів на підлогу, схрестивши під собою ноги, наче йому треба було якомога менше витрачати енергії на те, аби стояти чи тим паче - робити рухи окрім виконання бойових вправ. - Я чудово розумів, напрямок його влади і приблизно те, як все буде відбуватися. Я, звичайно, не можу бачити майбутнє, ніхто не може, навіть Старі віщунки і Далекоглядні, але його особистість я розумів чудово, і і чудово розумів, що майже безпомилково він буде деспотом. І чому я допустив це? - на цих словах Алдарік внутрішньо напрягся до своєї межі, відчуваючи, що зараз він нарешті почує відповідь на, без малого, головне питання його життя. Нарешті!!! - Ну, це не правильне питання- я не можу сказати, що я це допустив. Він був тим, навіть не злом, тією частиною життя, яка повинна була настати, тією зміною, яка, наскільки я це тоді розумів і цієї думки я тримаюсь і зараз, час від часу назріває в усьому житті. Він був не каменем, який викликав лавину, він був, по суті, і є уособленням тієї лавини, яка мусила рано чи пізно накрити світ на благо людей, - чоловік примирливо підняв руку, розуміючи, яке обурення викликали його останні слова в Алдаріка. - Коли я маю на увазі благо, я не кажу про те, що людям на початку правління Короля, зараз або тоді, коли його правління закінчиться, а воно закінчиться, як і все в цьому житті, буде добре. Я кажу, що дивлячись з перспективи сотень років, навіть тисячоріч його правління буде саме тим, що треба, аби вивести все людство, усю нашу людську массу уперед.