Слава ЗСУ!

Бувало, зайде до хати якась із сусідок погомоніти з його матір\'ю про наболіле. Та поспівчуває, попритакує, а потім переповість усе йому. І перекаже сусідці, що нараяв син. Часто-густо складалося по-його. Тим-то й із дальніх кутків села стали, ніби випадково, перестрівати вчителя задля поради, а хто ніяковіший, – шукали ласки матері, як посередниці.

Учителював після повернення з фронту він сьомий рік, аж почалися в нього негаразди з травленням – відгукнулося давне поранення. Побував у лікарів, обстежився. Нічим особливо не допомогли, але один напоумив пити відвари із трав. Розказав, які й коли збирати . Тож, буваючи сам чи з учнями в лісі й полі, повертався додому завжди з пучком зілля. Випадком придбав книжку про лікарські рослини й залюбки гортав перед отакими мандрівками, щоб розповісти дітям про властивості рослин, які їм стрічалися. Деякі трави, липовий цвіт, шипшину заготовляли гуртом і здавали в аптеку. Часом хтось із батьків напитував у нього через дітей трав од якоїсь хвороби. Він вичитував у книжці й підказував потрібне.

Одного дня з хуторця, звідки в їхню школу й далі віддавали дітей, прийшла жінка шукати в нього рятунку для свого золотушного п\'ятирічного хлопчика. Хоч і віднікувався, що не лікар, хай звертається до фельдшерського пункту, та вона присягалася, ніби аптечні ліки не запомагають хворобі й тільки на нього надія, бо люди кажуть... Погортав довідника, знайшов суміш трав задля такого випадку, й додав од себе, щоб дитина їла, скільки подужає, суниці й чорниці, бо якраз було їх удоволь. А через кілька тижнів прийшла та жінка знову, тепер дякувати – принесла два десятки яєць і курку.

– Це ви, жінко добра, насміхаєтеся з мене?! – зустрів її строго. – Я ж вам не піп і не ворожбит. Порадив чим зумів, сказали «спасибі» – та й годі!

Спровадивши жіночку, заказав дружині й матері, щоб ніколи не додумалися приймати якоїсь даровизни.

– Не велика біда, якщо хто й подякувати схоче, – не зрозуміла його безкорисливості мати.

– Я не гендляр, – одрізав.

– Ще ляпне хтось, що підпільно наживається знахарством – лиха не оберешся, – докинула їй для остороги жінка.

Невдовзі після того була йому приємність. В обласній газеті надрукували його невелике оповідання про бійця, котрий, салютуючи Дню Перемоги, радіє цим своїм останнім пострілам на війні. А наступного дня робить, не тямлячи себе, ще один – у спекулянта, який за десяток картоплин підмовляв дівчинку-підлітка.

Перша скромна удача не видалася йому початком літературної слави. Бо не вірив, що вродився стати справжнім письменником. Оповідки свої складав, переважно, про дітей, подеколи казкового змісту, звеличуючи порозуміння людини з природою. Деякі з таких історій тільки обробляв, додаючи їм художності, а компонувалися вони, з його намови, в дитячому гурті на прогулянках, між роботою на колгоспному полі абощо.

Несподіваним наслідком тієї першої публікації стало те, що розказану в оповіданні пригоду односельці пов\'язали із самим автором. І такою була магія друкованого слова, що звичний образ учителя роздвоївся в їхній уяві, а коли знову склався водно, – набув прикмет ледь не демонічних. Мало хто тепер сумнівався у його здатності впливати на людське здоров\'я та добробут.

Несподіване визнання за ним таких здібностей принесло вчителеві чимало незручностей. Доводилося уникати багатьох із тих, котрі шукали, уже й здалека, у нього рятунку від нещасть і хвороб. Та навіть, коли нічим не міг їм зарадити, прохачі, виговорившись перед ним, подавалися з його двору вмиротвореними, ширячи чутку, що вміє зняти всяку неміч із душі й тіла. Сам же він, у полоні тієї популярності, вряди-годи скидався проти негаданої принуки. У такі лихі дні, усі, хто юрмився під ворітьми його подвір’я, сподіваючись на поміч, зникали хутко подалі, бо згарячу міг прогнати назовсім. Доводилося чекати їм і по кілька днів, доки не вляжеться його пересердя, а то й верталися ні з чим, сподіваючись кращої нагоди. Та, зрештою, цілитель угомонявся, і знову двері його хати були відчинені для недужих. А спалахи дражливості лише додавали йому шанування, бо сприймались як ознака незвичайності його натури.