Слава ЗСУ!

- Ми йому дзвонили, - продовжила Карла. – Казали, щоб він хоч би з документами ознайомився, а він сказав, що і так отримає диплом.

- Ясно, - промовив викладач. – Мені все зрозуміло. Він такий самий нахабний, як і його батько.

Максим та Карла закивали головами, ніби саме це і хотіли сказати.

- Його батько зганьбив наш університет на всю країну, - продовжив викладач. – Думав, йому все минеться. Але ж, ні! На гарячому спіймали. А синочок його – весь в нього. Думав, битиме байдики, а йому все одно дадуть диплом! Але в світі не все вирішують гроші, як би їм цього не хотілося. В світі ще є такі поняття, як справедливість і чесність!

Максим та Карла продовжували кивати головами.

Викладач вийшов з аудиторії.

- Бачиш, Карло, - весело промовив Максим. – У нас все вийшло! Він нам повірив.

Карла радісно подивилась на Максима.

- Завтра ми усім їм покажемо! – промовила вона.

- Порвемо завтра всіх!

Ліна відчинила двері з написом «Юридична допомога».

- Вибачте, - ввічливо промовила вона. – Мені потрібен Франц Теофілович.

Секретар уважно подивилася на дівчину, потім здивовано глянула на годинник.

- Пані, вам призначена зустріч? – запитала вона.

- Ні, - відповіла Ліна.

- Тоді приходьте завтра.

- Ні, мені потрібно сьогодні. Це терміново.

Секретар встала з-за столу і попрямувала в кабінет адвоката.

- Я повідомлю, що ви прийшли. Але навряд, в такий час він вас прийме. Як вас представити?

- Ліна. Ліна Висоцька.

Почувши ім‘я секретар здригнулася.

- Графине… Боже, пробачте, я не пізнала вас одразу.

Ліна посміхнулась.

- Вам чаю, кави…

- Ні, ви краще домовтесь про зустріч з Францом Теофіловичем.

- Одну хвилинку.