Слава ЗСУ!

Секретарка швидко забігла до кабінету і вже через дві хвилини вибігла з широкою посмішкою.

- Заходьте, пані графине. Адвокат чекає на вас.

Ліна повільними кроками зайшла в кабінет. Секретар зачинила за нею двері.

За столом сидів поважний чоловік років шістдесяти в товстезних окулярах. Ліна сіла навпроти нього.

- Я знаю, навіщо ти прийшла, - промовив адвокат.

- Це добре, - посміхнулась Ліна. – Ви знайомі з моєю справою?

- Мені здається, з нею знайоме вже все місто, графине.

Ліна посміхнулась.

- Я – найкращий адвокат в цьому маленькому містечку, а може, і у всій країні. Я знав, що ти прийдеш до мене. Тільки не знав коли, - промовив Франц. – Тому я вже зробив собі деякі помітки.

- Це означає, що ви візьметесь за мою справу? – запитала Ліна.

Адвокат зітхнув.

- Взятися за справу, наперед знаючи, що вона програшна – справа нелегка!

- Програшна? – здивувалася Ліна. – Але з вами вона не може бути програшною. Ви - найкращий адвокат. Хіба я дарма проїхала таку дорогу?

- Графине, справа програшна. Це відомо всім! – впевнено промовив адвокат. – Питання в тому, скільки ти хочеш отримати грошей.

- Грошей? Яких грошей? – крикнула Ліна. – Навіщо ж мені гроші?

- А хіба це все не через гроші? – знімаючи окуляри, спокійно запитав Франц.

- Я хочу повернути свій замок. Власність моєї родини! Мені нічиї гроші не потрібні.

- Та ніхто не віддасть тобі того замку! Ти не маєш на нього ніякого права!

- А я для того і наймаю вас, щоб ви довели, що в мене це право є!

- Господи, графине! – зітхнув адвокат. – Ти не виграєш цю справу. Наше основне завдання – це домовитись з ними. Вони частково задовольняють наше прохання, ми частково їхнє. Моя робота полягає в тому, щоб ця домовленість була якнайвигіднішою для тебе. Але не більше!