Слава ЗСУ!

- Зате ми тепер можемо ходити по театру стільки, скільки нам хочеться, - промовила Олена. – Давай зайдемо в цю кімнату.

- І що ти тут хочеш побачити? – зітхаючи, запитав Назар.

Олена пройшлась по кімнаті і підійшла до вікна.

- Дивись, - насторожено промовила вона. – Дерев‘яна рама…

- Ти що, ніколи не бачила дерев‘яних рам? – підійшовши до Олени, пожартував Назар. – Ой, вона ще й прогнила. Яка гидота!

Олена провела рукою по рамі.

- Так, вона прогнила, - зосереджено промовила Олена. – Дивно…

- Що дивного? Давня будівля, от і вікна прогнили.

- А якого року ця будівля? – запитала Олена.

- Здається, 1905. Зараз подивлюсь в брошуру. Так, 1905 року.

- Дивно… Ця деревина десь року 1950.

- Звідки ти знаєш? – занепокоєно запитав Назар.

- Просто, бачу.

- Ти вигадуєш, як ти можеш бачити? – крикнув Назар. – Для того, щоб визначити рік деревини треба провести експертизу.

- Я ж не кажу тобі точно. Я кажу приблизно. Може, 51 рік, може, 49 чи 48. Але точно не 1905.

- Ну то значить, в 1950 році хтось поміняв тут рами. От і все.

- Ні, - впевнено промовила Олена. – Цю будівлю тільки тоді збудували…

Назар скептично поглянув на Олену.

- Дивно, - продовжила Олена. - Навіщо вони набрехали в брошурі про вік будівлі? Може, щоб надати їй статусу пам‘ятки архітектури?

В кімнату зайшов директор.

- Як працюється?

- Не погано, - посміхнулась Олена.

- Знайшли щось цікаве?

- В принципі, ні. Але припускаємо, що цю будівлю було збудовано набагато пізніше за вказану дату.

- Цікаво… А я бачив на одній із стін напис «1905 рік », - промовив директор.

- Треба дізнатися, чому вони написали неправильну дату. Може, це комусь було вигідно?

- Не знаю, - розгублено промовив директор. – Я ж не історик… і не археолог.