Слава ЗСУ!

- Так, - підтвердила Карла.

- Ка-те-ри-на Фельченська-Понятовська! – повторив Остап. – Записав. Хто далі?

- А далі, - зітхнула Карла. – А далі… Революція, дві війни… Родовід обривається…

- Катерина Понятовська, - повторив Макс. – Слухай, а якщо понишпорити по архівах, то можна знайти реального спадкоємця і володаря цього замку!

- Круто!

Карла подивилася на друзів.

- А уявіть, як комусь пощастить. Живеш собі, ні про що не підозрюєш. І раптом дізнаєшся, що в тобі тече блакитна кров…

- Так, і що прабабуся лишила тобі у спадок будиночок на мільйон доларів.

- Слухай, Карло, а може, це ти? – пожартував Макс.

- Якби ж то. Але я знаю свій родовід, починаючи з початку минулого сторіччя. І на жаль, графів там не було.

- І що усіх-усіх знаєш?

- Так. Я не дослідила лише лінію маминого прадідуся, але є інформація, що він був з дуже бідної родини.

- Саме тому ти його і не дослідила…

- А навіщо? – засміялась Карла. – Якби він королем був чи князем…

- Ну що ж, тоді ходімо в архів.

- Клаво, ти - моя найкраща подруга, - вдячно промовила Емма. – Якби не ти, я б зараз сиділа в якомусь ресторані і нуділа першому зустрічному офіціанту про свої проблеми.

- Я ж нічого не зробила, Еммо! Це тільки твоя заслуга. Ти чула, як тобі аплодували! А коли всі встали, я, навіть, розплакалась, - промовила Клавдія.

- Дівчата, а ви викликали таксі? – запитала Емма. – Ганно, де твій 323?

- Ні, ні, ні, - посміхнулась Клава. – Ти не поїдеш з нами на таксі…

- Але ж ви збиралися до мене, - не зрозуміла Емма.

- Так і буде. Ми їдемо до тебе! Тільки ми з Ганною поїдемо на таксі, а у тебе буде інший супутник.

Емма обернулась і побачила Руслана з величезним букетом квітів біля чорної машини. Емма посміхнулась.