Слава ЗСУ!

- Ну добре, - промовила вона. – Тоді зустрінемося в мене вдома.

- Добре.

Емма підійшла до свого коханого.

- Руслане, а як же твоя робота? У тебе ж сьогодні зустріч…

- Я подумав, що не кожний день моя дівчина бере участь у конкурсі. Робота може трошки зачекати.

Емма посміхнулась і сіла в машину.

- Я просто хотів зробити тобі приємне і відвести тебе додому, - заводячи машину, промовив Руслан.

- Дякую, - промовила дівчина.

- До речі, квіти для найпрекраснішої моделі світу, - простягаючи троянди, прошепотів хлопець.

- Руслане, я зайняла останнє місце, - сумно сказала Емма.

- Останнє? Ну то віддавай квіти назад! – пожартував Руслан.

Емма сумно посміхнулась.

- Ти що, сумуєш через це? – не зрозумів хлопець. – Кохана, та мені байдуже, яке там у тебе місце. Я б кохав тебе, навіть, якби тебе вигнали за непрофесійність. Я, навіть, трошки радий, що ти не перемогла, хоч не кинеш мене через якийсь конкурс у Гваделупі.

- Не у Гваделупі, а в Турині, - повеселішала Емма. – Це Італія.

- Ну, бачиш, ти посміхаєшся! – зрадів Руслан. – Так і треба! Це ж лише конкурс. До речі, а хто переміг?

Емма відвернулася до вікна. Руслан посміхнувся.

- По виразу твого обличчя, я зрозумів, що це Ірина.

- Так, вона, - промовила Емма. – І від цього мені ще образливіше, бо я її терпіти не можу. Вона… Вона… Страшна і жахлива!

- Ну нехай і їде в свою Італію! – засміявся Руслан. – Хоч не буде більше тобі заважати!

- А ти знаєш, - раптом промовила Емма. – А я теж трошки радію з того, що нікуди не поїду.

- Трошки радієш? – крикнув Руслан. - Та я готовий весь світ прикрасити повітряними кульками!

- Ні, я серйозно. Я знала, що Клавдія – моя хороша подруга. А сьогодні відчула це, як ніколи. Кажуть, друзі пізнаються у біді. І вона мені довела, що вона – мій справжній друг.

- А Ганна? Мені, здається, Ганна теж з тобою щира.