Слава ЗСУ!

- Але ж там сидить дід! – здивовано промовила Олена. – Я уявляю, як він здивується, коли ти на його очах почнеш громити підлогу будинку.

- А я… А я почекаю, поки він вийде! – весело промовив Назар.

- А якщо він не вийде?

- Ну, він же має вийти! Хоча б у туалет…

- А документи?...

- А я візьму частину документів в ту кімнату.

З цими словами Назар схопив перші три папери, що потрапили йому під руку, і весело вибіг з кімнати.

Дід сидів на своєму ліжку і дивився на вогнище.

Назар сів за стіл і розклав перед собою історичні документи.

Дід здивовано подивився на нього.

- Просто в тій кімнаті працює Олена, - пояснив Назар. – А у нас з нею не сумісні характери. Тому я попрацюю тут, якщо ви, звісно, не проти.

Дід піднявся з ліжка і вийшов з кімнати.

Назар, упевнившись, що дід вийшов на вулицю, швидко відчинив двері наступної кімнати.

- Олено, швидко! Дід вийшов на двір. Іди постій на дверях, поки я підніматиму ту планку.

- Розігналась, - засміялась Олена. – Я ще на дверях не стояла. Я, взагалі-то, працюю! Дуже шкода тільки, що ти цього не помітив!

- Ну як хочеш! – швидко промовив Назар. – Але якщо дід застукає мене за цим ділом, то нас виженуть з цієї хати обох!

- Це ти дідову підлогу ламаєш, - промовила Олена. – Тому тебе і виженуть. А я тут ні до чого.

Назар закрив двері у кімнату і приступив до підлоги. На дерев‘яній планці стояло ліжко діда, тому, щоб підняти її треба було спочатку посунути ліжко. Назар швидко здвинув його з місця і спробував підняти планку. Але планка була незворушна. Назар іще трохи посунув дідове ліжко у сторону, але планка все одно не піднімалася. Треба було посунути ліжко ще далі, але заважав стіл. Назар стурбовано визирнув у коридор. Там досі нікого не було. Хлопець знову прийнявся за роботу. Він швидко відсунув стіл до вікна і підсунув ліжко впритул до столу. Планка нарешті піддалася, і Назарові вдалося підняти її. Відтягнувши її трохи в сторону, хлопець поглянув униз.